гідність[гі́дність]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
гі́дність -ності, ж. 1》 Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. 2》 тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку.
ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого [підлого] і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка); – Час вже аби руські ґаздині знали свою гідність (В. Стефаник); Йому [Хомі] вже було втішно й приємно від того, що інші частини армії виступали перед ним з такими ж високими гідностями, як і його рідний полк (О. Гончар). 2. тільки одн. Усвідомлення своїх позитивних моральних якостей і поважання цих якостей у собі. Богдась привітався з почуттям власної гідності – певне, також одразу вирішив довести, що він статечний козак з України (О. Іваненко); Міська дівчина зуміла викликати в нас [сільських дітей] незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (М. Чабанівський); Відродження Києво-Могилянської академії покликане повернути народові почуття людської і національної гідності (з газ.). Зачіпа́ти / зачепи́ти честь (гі́дність, самолю́бство) див. зачіпа́ти. ○ (1) З гі́дністю, у знач. присл. – гідно. Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (І. Франко).
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | гі́дність | гі́дності |
| Родовий | гі́дності | гідностей |
| Давальний | гі́дності | гідностям |
| Знахідний | гі́дність | гі́дності |
| Орудний | гі́дністю | гідностями |
| Місцевий | гі́дності | гідностях |
| Кличний | гі́дносте | гі́дності |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| гідности | жін., родовий |
Написання і вимова
- Правопис
- гі́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Орфоепія
- гі́дність [г’ід(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…овчки затулялися плавниками й тікали, і скоро до найвіддаленіших закутків великої води стало відомо, що балакуща риба, говорячи без упину, заважає рибам зосередитися, а це порушує гідність риб'ячу. Тому вся рибна громада після ще глибшої, ніж звичайно мовчанки, яка відрізняє риб від інших створінь в присутності старого риба, який славився справедливістю й мудрістю,…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger