доїхати[дої́хати]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
дої́хати див. доїжджати .
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 15 форм · VESUM
Інфінітив: дої́хати
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | дої́ду | дої́демо / дої́дем |
| 2 особа | дої́деш | дої́дете |
| 3 особа | дої́де | дої́дуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| доїхать | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- дої́хати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Дої́хати, -ї́ду, -ї́деш; дої́дь, -ї́дьте Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- дої́хати [доуйіхатие] доуйіду, доуйідеиш; нак. доуйід', доуйід'теи Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
доїхати кінця , діал
1. кому. Завдати великих неприємностей кому-небудь, ставити в безвихідне становище кого-небудь. А вже ж я тобі доїду кінця! (Укр.. присл..); — Вже ми тобі потому живо кінця доїдемо. Зазнаєш розкошів у сина і невістки (І. Франко); // Призводити до смерті, покінчити з ким-небудь. Каже Біда: — Лиш помалу! Доберу я причандалу: Тут доносів, там винця, Та й доїду їм кінця (І. Франко). 2. чому. Поривати, покінчувати з чим-небудь; закінчувати щось. Він (Петро) не находив пари замолоду, аж по стільки (стількох) роках на неї (Анну) наважився, а вона з розуму сходила, доки доїхала кінця своїй дівочій долі (О. Кобилянська)
Фразеологічний словник української мовидоїхати кінця, діал
кому. Завдати великих неприємностей кому-небудь, ставити в безвихідне становище кого-небудь; призводити до смерті. А вже ж я тобі доїду кінця! (Українські народні прислів'я та приказки); — Вже ми тобі потому живо кінця доїдемо. Зазнаєш розкошів у сина і невістки (І. Франко); Покінчити з ким-небудь. Каже Біда: — Лиш помалу! Доберу я причандалу: Тут доносів, там винця, Та й доїду їм кінця (І. Франко). 2. чому. Поривати, покінчувати з чим-небудь, закінчувати, припиняти щось. Він Петро не находив пари замолоду, аж по стільки роках на неї Анну наважився, а вона з розуму сходила, доки доїхала кінця своїй дівочій долі (О. Кобилянська).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
…цей сни тримається на ненависті. Вона його єдина рушійна сила. І я хотів утікати від неї. Хотів здійснити навколосвітню подорож, але мені не вистачило грошей навіть для того, аби доїхати кораблем до Венеції. Тому я задовольнився снами, коханнями і міцними напоями. Бо пияцтво — також різновид подорожі! Це подорож по звільнених півкулях свідомості, а значить, і бутт…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 3 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger