закон[зако́н]

зако́н -у, ч. 1》 про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. || тільки одн., без додатка. Сукупність таких загальнообов'язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві. || у знач. присудка, перен. Те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов'язкове для неухильного виконання. Закон Божий — у школі – спеціальна дисципліна, що вивчає основи православного віровчення. Закон вартості — загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєво сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції. ** Закон попиту і пропозиції — особливий економічний закон, який виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які в даний час пропонує виробник. Іменем закону — владою, наданою чинним законодавством. Поза законом бути (перебувати і т. ін.) — бути позбавленим громадянських прав, заступництва з боку державних органів. Сухий закон — заборона вживати алкогольні напої. 2》 кого, чого, чий і без додатка. Загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки. || Звичай, обряд. Закони Ману — пам'ятка давньоіндійського права; збірник наказів та правил, які регламентують поведінку індійця у приватному та громадському житті. 3》 чого, перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті справи. Закон підлості жарт., розм. — переважна реалізація гіршого з двох можливих варіантів. 4》 чого і без додатка. Об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність (у 2 знач.). || Основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідковий зв'язок між явищами, характеризує перебіг певних процесів у природі або суспільстві. || Що-небудь неминуче, незаперечне, що є виявом певної закономірності. Закон великих чисел — закон, згідно з яким загальна закономірність не може бути виявлена на основі частинних проявів, випадків, а лише на основі великої кількості спостережень, що виключають випадкові чинники. Закон збереження енергії — один з основних законів природознавства, згідно з яким енергія не виникає з нічого і не зникає безслідно, а тільки перетворюється з одного виду на інший в еквівалентних кількостях. 5》 Сукупність догм (основних положень) якої-небудь релігії, віровчення. Закон брати; У закон уступати , заст. — а) брати шлюб, вінчатися з ким-небудь; б) приймати постриг, стригтися в ченці (черниці).