квітка[кві́тка]

кві́тка -и, ж. ( мн. кв і ти, -ів). 1》 Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; має різне забарвлення та приємний запах. || Ця сама частина рослини, зірвана зі стеблом. || Ботанічна назва органа розмноження в голонасінних і покритонасінних рослин. 2》 Трав'яниста рослина, що має на кінці стебла утворення, яке складається із серцевини й пелюсток навколо неї.

КВІ́ТКА, и, ж. 1. Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; звичайно має різне забарвлення та приємний запах. Між травою купами жовтіли круглі квітки кульбаби, синів ранній степовий сон (І. Нечуй-Левицький); В його невеличкому садочку щороку виростала якась дивна квітка: або величезна багатоколірна жоржина, або ромашки такі завбільшки, як блюдце, або ще щось... (Остап Вишня); Понуро дивився Варчук на білу квітку деревію, по якій сонно повзала оса (М. Стельмах); Яблуні простягали до нього своє гілля, .. і кожна квітка була ніжна, рожева, як вуста дитини на сході сонця (В. Дрозд); * Образно. Пролунав постріл .. У синій високості розпускалася біла квітка вибуху (О. Гончар); * У порівн. Леся почервоніла.., як повна квітка в траві (П. Куліш); Голубі оченята з-під чорних брів, наче квітки ті, горять-усміхаються (Панас Мирний); // Ця сама частина рослини, зірвана зі стеблом. У мене в хаті щодня свіжий букет з літніх квіток (М. Коцюбинський); Жасмин, гвоздики і троянди. Кімната тоне у квітках (Л. Дмитерко); До грудей йому приліпилася пошарпана, суха квітка, а йдучи, він весь час озирався, ніби страшився переслідування (Валерій Шевчук); // Ботанічна назва органа розмноження в голонасінних і покритонасінних рослин. Серед інтродукованих рослин виділялась особина, що мала в суцвітті тільки жіночі квітки (з наук. літ.). 2. Трав'яниста рослина, що має на кінці стебла утворення, яке складається із серцевини й пелюсток навколо неї. У їх хаті інша сім'я домувала, господарювала.., у городі інші квітки позасіювані були цієї весни... (Марко Вовчок); Яке це щастя – дарувать вологу Квіткам, деревам, травам (М. Рильський); * Образно. – Жінка – це кімнатна квітка, Адаме. Вона любить затишок, сонце і нормальну температуру (О. Чорногуз). 3. Ласкаве називання кого-небудь (перев. жінки, дівчини у звертанні). – Приходь, моя квітко, обзивайся лісом... (О. Кобилянська); – Так чого тобі принести, квітко моя? .. – Нічого. Не треба мене провідувати. Я не в гуртожитку. У подруги. Тут її бабця за мною доглядає (Люко Дашвар). (1) У кві́тку (квітки́, кві́точку, кві́ти) – із зображеннням квітів, перев. на тканині. Нові ризи .. з каламайкової тканини у квіти .. я наказав, щоб парохіяни купили цього року (І. Франко); Стіни пооббивані блакитним шовком у золоті квітки (Б. Лепкий); Її червона, у синю квітку хустка весь час майоріла попереду (Ю. Мушкетик); Ось платтячко для Настуні на літо, .. легеньке, не жарке, у дрібненьку квіточку (В. Шкляр).