класти / покласти[кла́сти / покла́сти]

кла́сти кладу, кладеш, недок., перех. 1》 Поміщати в що-, куди-небудь; розміщувати десь. || Поміщати в лікарню, клініку тощо. || Розміщувати на нічліг. || Вносити на збереження до ощадної каси, банку тощо (про гроші). || Складати що-небудь в одне місце в певному порядку. || рідко. Додавати присмаки до страви. Класти до своєї кишені — привласнювати (чужі гроші тощо). Класти під сукно що — відкладати розв'язання якогось питання на невизначений час. 2》 Надавати комусь, чомусь лежачого положення. 3》 перен., розм. Те саме, що вбивати II; нищити. 4》 у сполуч. зі сл. печатка, тавро тощо. Робити мітку, відбиток чого-небудь на чомусь; значити, таврувати. 5》 Накладати шар чого-небудь на якусь поверхню. 6》 Накладати (їжу). 7》 розм. Те саме, що мурувати. 8》 У поєднанні з деякими іменниками утворює словосполуки, що означають: виконувати дію, зміст якої виражено відповідним іменником. Класти край чому — припиняти яку-небудь дію, ліквідувати якийсь стан. Класти на музику (на ноти) вірші (слова) — писати музику до віршів, слів. Класти початок чому — починати що-небудь. В голову не класти чого — а) не думати, не догадуватися про що-небудь, не передбачати чогось; б) не хотіти думати про щось. Класти в основу — брати щось за основу, вихідне положення тощо. Класти голову на плаху — присягатися в правдивості чого-небудь. Класти зуби на полицю — не маючи харчів, не їсти; голодувати (у 1 знач.). Класти яйця — нести яйця, залишати після себе личинки для продовження роду (про змій, комах і т. ін.).

КЛА́СТИ, аду́, аде́ш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. Поміщати в що-, куди-небудь; розміщувати десь. Сей [писар] давно вже прочитав, що треба, та, зложивши бумагу, кладе у кишеню (Г. Квітка-Основ'яненко); Надходить Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком (Леся Українка); – Я ж не який-небудь дикун, скіф, що, даючи дуба, нібито наказував і жінку свою вбивати та класти поруч із собою в могилу (О. Гончар); До правої кишені чорної вітрівки кладу ключ від підвалу, до лівої – ключі від дому і рукавиці (С. Андрухович); // кого. Поміщати в лікарню, клініку і т. ін. – Зося завагітніла, треба було класти в лікарню (О. Чорногуз); // що. Вносити на збереження до ощадної каси, банку і т. ін. (про гроші). Була війна, і він не хотів свої гроші вкладати в якісь там акції, класти в банки (С. Скляренко); // що. Складати що-небудь в одне місце в певному порядку. Вилітали запорожці На лан жито жати; Жито жали, в копи клали (Т. Шевченко); Вона .. ніколи зроду не клала горсток навхрест (І. Нечуй-Левицький); Дядько Онуфрій, що підкову гне, і той .. упрівав, ледве встигаючи снопи приймати та класти в стіжок (Д. Бузько); Дівчина дивиться на Кочубея, і він відповідає їй враз повеселілим голосом: – Отам і клади, де стоїш! Ось по їхній інструкції: сніп до снопа – та й буде копа! (О. Гончар); // що, рідко. Додавати присмаки до страви. – Там [у Полтавщині] не собачину, а свинятину [свинину] в борщ кладуть, а хліб,.. не з макухи, ні, ні! (В. Підмогильний); Суп я варю в особливому казанчику з мотором. Тільки в ньому немає лопатей (адже вони перетворили б на кришиво все те, що я кладу в суп) (В. Владко); Сіль була розкошами, її не клали в страву, а лизали грудку по обіді, про м'ясо й не згадувано (П. Загребельний). 2. кого, що. Надавати кому-, чому-небудь лежачого положення. – Цу-цу, Рябко! – ще раз сказав один псяюха. Та й хап Рябка за уха! – Кладіть Рябка, – гукнув... (П. Гулак-Артемовський); Гострим коси, в ручку йдем, Колос під ноги кладем (Я. Щоголів); – Гот-ту-ту! – кладучи дочку, казала мати (Панас Мирний); Клала [мати] сонну Лiду пiд деревом, а сама поверталася до хлопчикiв (В. Яворівський); // кого. Розміщувати на нічліг. Ми зважили їхати завтра рано, бо раз, що мама не любить там бути уночі, а друге, що нас аж четверо, то де ж нас класти (Леся Українка). 3. кого, перен. Убивати, нищити. А Ярема – страшно глянуть – По три, по чотири Так і кладе (Т. Шевченко); І тільки нові серії оглушливих вибухів, від яких лопалися перетинки в вухах, клали людей знову в сніг (І. Багряний); Клав [Нечай] ворогів, як снопики (Т. Масенко). 4. що, на кого – що і без дод. Позначатися на чомусь; бути наслідком чогось. Боротьба [за волю], навіть коли закінчується поразкою, кладе невитравну печать на душу й майбутнє народу, закладає в його імунну систему спротив рабству (І. Дзюба). 5. що на що. Накладати шар чого-небудь на якусь поверхню. Тон її розмови вже був інший, холодніший, як ті фарби в малюванні, котрі кладе маляр на густі затінки під скелями та під високими горами (І. Нечуй-Левицький); Джузеппе облизує губи, солоні од моря, а його голі по лікоть руки кладуть тим часом на човен фарби (М. Коцюбинський); Дивна відбувається річ: людина кладе фарби на полотно, намагаючись утілити кольори природи (із журн.); На низ посудини кладуть шар нарізаного м'яса, додають 2–3 ложки олії (з газ.); * Образно. Уже за синіми снігами Заходить сонце вдалині І на покрівлі, мури, брами Багряних плям кладе вогні (В. Сосюра). 6. що. Накладати (їжу). Самі [Хведір і батько] собі й обідати варять, хліб печуть, варево кладуть (Ганна Барвінок); Співали дами, кладучи собі на тарілку величезні порції страви (М. Коцюбинський); Подаючи на стіл, у тарілку кладуть шматочки яловичини, баранячої грудинки, наливають борщ, кладуть сметану, посипають зеленню (з навч. літ.). 7. що. Те саме, що мурува́ти. Клав [муляр] хати, ставив печі і мурував склепи (Б. Лепкий); З ранку до вечора Катерина носить носилки із цеглою вгору на риштовання, де мулярі кладуть стіну (С. Чорнобривець); Щедрий ти, як земля, як Дніпро, Вічно людям робив добро: Хати зводив на рідній землі, Печі клав, щоб жилось у теплі (П. Дорошко); Він [Адам] хитро ліпить греблю: кладе загату з одного і з другого берега, а посередині лишає протоку (В. Близнець); – Хочу спокою, хочу класти хату, заснувати сiм'ю (Р. Андріяшик); Міщило .. показував, як і де кластиме яку мозаїку (П. Загребельний). (1) Кла́сти / покла́сти бага́ття (вого́нь, ва́тру) – розпалювати багаття. Було вже холодно вночі, багаття клали (Ганна Барвінок); [2-й повстанець:] Хіба ж тут можна класти вогонь? (Мирослав Ірчан); Блудні вогники по полях ходять? Ні! .. То, може, конюхи кладуть багаття та й бульбу печуть? (Григір Тютюнник); Яке щастя, що така якраз погода, що можна жити без вікон, молотити під відкритим небом, спати на скирдах ..; вибирати гуртом картоплю, класти огонь з гудиння (У. Самчук); Чи не покласти ватру? Побачить [Марічка] вогонь і буде знати, куди вернутись (М.…