кобзар[кобза́р]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
кобза́р - я , ч. Український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі.
КОБЗА́Р, я́, ч. 1. Український народний співець (у 2 знач.), що супроводить свій спів грою на кобзі. Вітер віє-повіває, По полю гуляє. На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає (Т. Шевченко); Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем, а другий кобзар чутно, як грає і співає про Морозенка (Марко Вовчок); До Панька долучається речитатив кобзаря. У нього тремтять губи вiд зворушення. Але слова його твердi й роздiльнi, як докiр (Ю. Яновський); I враз, коли пiсня вже завмирала, старий кобзар гiрко зiтхнув, припав сивою головою до столу i заплакав (М. Стельмах); У XIX ст. в Україні з'явилося чимало талановитих виконавців дум, серед яких найбільш відомим був кобзар Остап Вересай з Полтавщини (з навч. літ.). 2. (з великої літери). Про Тараса Шевченка. У найважчі часи Кобзаря, зокрема, заслання та обструкції з боку друзів, брати Лазаревські постійно надавали йому матеріальну та моральну допомогу (із журн.); До 200-річного ювілею Кобзаря в Івано-Франківську презентували музичний диск ”Тарасова криниця” (з газ.).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | кобза́р | кобзарі́ |
| Родовий | кобзаря́ | кобзарі́в |
| Давальний | кобзаре́ві / кобзарю́ | кобзаря́м |
| Знахідний | кобзаря́ | кобзарі́в |
| Орудний | кобзаре́м | кобзаря́ми |
| Місцевий | кобзаре́ві / кобзарі́ / кобзарю́ | кобзаря́х |
| Кличний | кобзарю́ | кобзарі́ |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| кобзарі́ | множина, знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- кобза́р іменник чоловічого роду, істота Кобза́р — про Т.Г. Шевченка Орфографічний словник української мови
- Орфоепія
- кобза́р [кобзар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/ -ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…ли він підлітком мріяв утекти в науку до характерників, лицарів світла й справедливости, і напевне утік би (він уже сидів на перелазі з шанькою за плечима, в якій лежав Шевченків "Кобзар", свічка й кресало з чортового пальця, яким він мав навчитися видобувати добро з людської душі, — три конечні речі, щоб скласти іспит на учня в характерники, і вже підняв був прав…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 2 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger