Іменники на -ар, -яр, -ин

Навіщо бачити ці підкласи

У попередніх модулях ви тренували звукові зміни всередині слів: чергування голосних, чергування приголосних і спрощення. Тепер ми переходимо до іншої, але близької теми: як будова слова допомагає відмінювати іменник. У цьому модулі нас цікавлять чоловічі назви людей на -ар, -яр, -ин і -янин: пекар, лікар, школяр, кобзар, каменяр, киянин, громадянин, селянин.

Ці слова не треба вчити як суху таблицю без змісту. Вони корисні саме тому, що поєднують словотворення, значення й відмінювання. Якщо ви бачите пекар, то здогадуєтеся: це людина, пов’язана з дією пекти. Якщо бачите кобзар, то в слові чутно зв’язок із кобзою. Якщо бачите киянин, то розумієте зв’язок із Києвом. Але після цього треба зробити другий крок: правильно поставити слово в потрібну форму. Саме тут з’являються типові помилки: *киянини, *киянів, *школярю, *каменярю.

Практична мета модуля проста. Ви маєте впізнавати ці суфікси, розуміти, що вони означають, і виробити кілька надійних форм. Для -ар/-яр найважливіше не помилитися в орудному, множині й кличному: з лікарем, багато кобзарів, лікарю, але школяре. Для -ин/-янин найважливіше запам’ятати випадання суфікса в множині: киянин -> кияни, громадянин -> громадяни, селянин -> селяни. У родовому множини після цього часто маємо нульове закінчення: киян, громадян, селян.

У цій темі легко перевантажити себе назвами груп. Українська граматика справді розрізняє тверду, м’яку й мішану групу другої відміни; іменники на -р можуть поводитися не так очевидно, як здається з кінцевої літери. Але на B1 корисніше мислити практично. Не треба робити висновок лише за тим, що слово закінчується на -ар або -яр. Треба бачити перевірену форму: лікарю, кобзарю, гончарю, але школяре, каменяре, столяре. У довіднику або словнику такі форми важливіші за здогадку.

Зверніть увагу також на те, що цей модуль не повторює попереднє чергування г/к/х у кличному відмінку. У словах лікарю, школяре, киянине немає зміни на зразок друг -> друже або рука -> руці. Тут працюють відмінкові закінчення й окремі парадигми. Це інша причина помилок: учень згадує попередню тему й чекає на чергування, але в цих словах треба перевіряти саме закінчення.

Суфікси -ар і -яр: особа за заняттям

Суфікси -ар і -яр часто творять назви людей за професією, ремеслом, звичним заняттям або предметом, з яким людина пов’язана. Пекар пече хліб. Лікар лікує. Гончар працює з глиною і робить посуд. Бондар робить діжки й дерев’яний посуд. Токар працює за верстатом. Слюсар ремонтує й монтує механізми. У таких словах суфікс не просто додає звук; він додає значення “людина, яка має справу з цією дією або сферою”.

Слова на -яр теж називають людей, але їхній зв’язок із основою може бути різним. Школяр - це людина, пов’язана зі школою, тобто учень. Столяр - майстер, який працює з деревом і меблями. Каменяр - робітник або майстер, пов’язаний із каменем. У слові ювіляр ідеться про людину, чий ювілей відзначають. Не всі ці слова однаково частотні в повсякденному мовленні, але вони добре показують модель: суфікс допомагає назвати особу.

Важливо не змішувати форму слова з його походженням. Кобзар закінчується на -зар, але в навчальній практиці його краще тримати поруч із словами на -ар, бо його відмінкові форми ближчі до лікар, пекар, гончар: кобзаря, кобзарем, кобзарю, кобзарі, кобзарів. Не треба переносити на нього кличний тип школяре. Правильно: кобзарю, але школяре.

Такі слова часто мають культурний шар. Кобзар - не тільки назва традиційного музиканта, а й назва збірки Тараса Шевченка. Каменяр пов’язаний з образом Івана Франка, бо його часто називають Каменярем. Гончар може бути звичайним словом про ремесло, а може бути прізвищем. У цьому модулі ми не розбираємо літературну історію детально, але корисно відчувати, що словотвірні моделі живуть у культурі, а не тільки в таблицях.

Для B1 достатньо трьох питань. Перше: чи слово називає людину? Друге: чи суфікс підказує професію, заняття, походження або належність? Третє: яку форму треба вжити в реченні? Наприклад, у фразі Я хочу стати лікарем потрібен орудний відмінок. У фразі Ми слухали кобзаря потрібен знахідний відмінок істоти. У фразі Школяре, прочитай завдання потрібен кличний відмінок.

Суфікс і значення

Відмінювання слів на -ар

Почнімо з найчастіших слів на -ар: пекар, лікар, кобзар, бондар, гончар, токар, слюсар. У багатьох навчальних ситуаціях вони поводяться подібно. В однині маємо форми пекаря, пекареві або пекарю, пекарем, на пекарі або на пекареві. Для лікар: лікаря, лікареві або лікарю, лікарем, на лікарі або на лікареві. Для кобзар: кобзаря, кобзареві або кобзарю, кобзарем.

Найпомітніша форма для багатьох учнів - орудний однини. Українською природно сказати з лікарем, із пекарем, із кобзарем, з гончарем. Не треба механічно переносити закінчення -ом з інших іменників. У багатьох словах цієї групи нормативна форма має -ем: лікарем, пекарем, токарем, слюсарем. Саме тому речення Я хочу стати лікарем краще запам’ятати як готовий зразок.

У множині для цих слів часто бачимо -і в називному і -ів у родовому: пекарі - пекарів, лікарі - лікарів, кобзарі - кобзарів, гончарі - гончарів, токарі - токарів, слюсарі - слюсарів. Це контрастує з темою -ин/-янин, де родовий множини часто нульовий: киян, громадян, селян. Для -ар не кажемо *багато лікар або *багато кобзар; кажемо багато лікарів, багато кобзарів.

Оскільки це назви людей, знахідний відмінок часто збігається з родовим. Я бачу лікаря, ми запросили пекаря, слухали кобзаря, зустріли гончарів. Якщо слово означає істоту, форма відповідає не простому називному, а родовому. Порівняйте: Я бачу стіл - неістота; Я бачу столяра - людина. Ця різниця вже знайома з попередніх рівнів, але тут вона важлива для нових слів.

Давальний і місцевий мають варіанти. Можна сказати лікареві або лікарю, пекареві або пекарю, кобзареві або кобзарю. У живій мові обидві моделі потрібні, але для вправ на B1 не варто робити з цього пастку. Якщо завдання дає варіанти, воно має бути однозначним. Якщо ви самі пишете текст, оберіть форму, яка звучить природно в реченні: подякувати лікарю, передати пекареві замовлення, говорити про кобзаря.

Коротка робоча таблиця:

Ця таблиця не означає, що кожне слово на -ар завжди має одну й ту саму історію або групу. Вона дає вам практичний зразок для частотних слів цього модуля. Якщо слово менш знайоме, перевіряйте словник. Але для пекар, лікар, кобзар, бондар, гончар, токар, слюсар безпечні основні форми такі: -я в родовому однини, -ем в орудному, -ю в кличному, -і/-ів у множині.

Форми на -ар і -яр

Слова на -яр і кличний відмінок

Слова на -яр можуть збивати з пантелику, бо вони схожі на слова на -ар, але не завжди дають ті самі кличні форми. У цьому модулі найважливіші слова: школяр, каменяр, столяр. У родовому однини маємо школяра, каменяра, столяра. В орудному: школярем, каменярем, але столяром. У множині: школярі, каменярі, але столяри. Це вже показує, чому не варто виводити всю парадигму з однієї літери.

Для звичайного мовлення найпотрібніша форма - кличний відмінок. Якщо звертаємося до учня, нормативно: школяре. Якщо звертаємося до майстра-каменяра в навчальному реченні, нормативно: каменяре. Якщо звертаємося до столяра: столяре. Саме тут помилка *школярю дуже спокуслива, бо поруч є лікарю, кобзарю, пекарю. Але ці слова не треба змішувати.

Порівняйте два ряди:

Коли ви пишете звертання, не забувайте про кому. Лікарю, скажіть, будь ласка, коли прийти. Школяре, відкрий зошит. Каменяре, поясніть, як працювати з каменем. Кома не належить до відмінювання, але вона належить до грамотного письма. У реальних текстах форма кличного майже завжди стоїть у звертанні, а звертання відокремлюється комами.

Ця тема також показує, чому словник не є “слабкістю”. Навпаки, словник - нормальний інструмент для B1 і вище. Якщо ви не знаєте, чи буде -ю або -е, не вигадуйте форму за аналогією. Для частотних слів цього модуля вивчіть готові звертання: лікарю, пекарю, кобзарю, гончарю, школяре, каменяре, столяре. Цього вже достатньо, щоб уникнути найтиповіших помилок.

Є ще одна пастка: назви професій можуть збігатися з прізвищами. Гончар, Бондар, Токар, Столяр можуть бути і звичайними іменниками, і прізвищами. Прізвища іноді мають додаткові варіанти або поводяться інакше в конкретному контексті. У цьому модулі ми говоримо про загальні назви людей, не про прізвища. Тому приклади гончарю, бондарю, токарю, столяре стосуються саме професій або ролей, а не всіх можливих власних назв.

Кличний відмінок

Суфікс -ин/-янин: люди за походженням або належністю

Тепер перейдімо до слів киянин, громадянин, селянин, львів’янин, міщанин. Вони називають людину за місцем, походженням, громадянською належністю або соціальною групою. Киянин - житель Києва або людина з Києва. Львів’янин - житель Львова або людина зі Львова. Громадянин - людина як член держави й правової спільноти. Селянин у сучасному нейтральному тексті може означати жителя села, а в історичних текстах - представника селянського стану. Міщанин часто звучить історично або соціально: житель міста, член міської громади.

У цих словах найважливіше правило стосується множини. В однині суфікс -ин/-янин зберігається: киянин, киянина, киянинові, киянином, киянине. Але в множині повний суфікс зникає: кияни, не *киянини; громадяни, не *громадянини; селяни, не *селянини; львів’яни, не *львів'янини; міщани, не *міщанини.

Після цього в родовому множини часто маємо нульове закінчення: киян, громадян, селян, львів’ян, міщан. Це треба тренувати окремо, бо в українській багато чоловічих назв людей мають -ів у родовому множини: лікарів, пекарів, кобзарів, гончарів. Але не киянів і не громадянів. Якщо слово втрачає -ин у множині, то форма родового множини часто коротка: багато киян, права громадян, історія селян, зустріч львів’ян.

Повна робоча таблиця для киянин:

Зверніть увагу на межу між одниною й множиною. В однині суфікс не зникає: киянина, киянинові, киянином, киянине. Не треба казати *кияна замість киянина, якщо йдеться про одну людину. Але в множині повний -ин уже не потрібен: кияни, киян, киянам, киянами, на киянах. Це не “скорочення” і не розмовна форма, а норма.

Така сама модель працює для громадянин: громадянин, громадянина, громадянине, але громадяни, громадян, громадянам. Для селянин: селянин, селянина, селянине, але селяни, селян, селянам. Для львів’янин: львів’янин, львів’янина, львів’янине, але львів’яни, львів’ян, львів’янам. Для міщанин: міщанин, міщанина, міщанине, але міщани, міщан, міщанам.

Кличний відмінок тут простіший, ніж у словах на -ар/-яр. В однині маємо -ине: киянине, громадянине, селянине, львів’янине, міщанине. Це корисно в офіційних або напівофіційних звертаннях: Шановний громадянине, заповніть заяву. У розмові ви, звісно, частіше назвете людину на ім’я, але граматична форма все одно потрібна для читання, документів і вправ.

Множина слів на -ин

Винятки: грузини, осетини

Після правила киянин -> кияни -> киян легко захотіти поширити його на всі слова з кінцевим -ин. Тут треба зупинитися. Не кожне слово на -ин належить до продуктивної моделі, де суфікс випадає. У цьому модулі важливо запам’ятати два винятки: грузин і осетин. Вони мають регулярніші форми множини з -ин: грузини, осетини. У родовому множини: грузинів, осетинів.

Отже, правильно: багато киян, але багато грузинів; права громадян, але історія осетинів. Якщо написати *грузин у родовому множини, це буде помилка в сучасній нормі. Якщо написати *киянів, це теж помилка, але з протилежної причини: для киянин повний суфікс у множині випав, і родовий множини став коротким.

Для B1 не потрібно створювати довгий список усіх можливих назв народів. Достатньо зрозуміти принцип і мати кілька перевірених форм. Основна модель: киянин -> кияни -> киян, громадянин -> громадяни -> громадян, селянин -> селяни -> селян. Окрема поличка винятків: грузин -> грузини -> грузинів, осетин -> осетини -> осетинів. Саме так краще й записати в конспекті.

Ці винятки не повинні зламати головне правило. У мовленні частіше траплятимуться кияни, громадяни, селяни, львів’яни, ніж спеціально підібрані винятки. Тому спочатку автоматизуйте основну модель. Коли вона стала природною, додайте винятки як окремий ряд. Це краще, ніж змішувати все в одну таблицю й боятися кожної форми на -ин.

Корисний тест для себе: поставте слово в три форми. Якщо маєте киянин - кияни - киян, ви бачите випадання -ин. Якщо маєте грузин - грузини - грузинів, ви бачите, що -ин зберігається. Якщо маєте лікар - лікарі - лікарів, то це взагалі інший тип, не -ин/-янин. Такі трикрокові пари швидко очищують плутанину.

Як використовувати форми в тексті

Граматична тема стає корисною, коли працює в реченнях. Подивіться на короткий опис зустрічі: До села приїхали кияни й львів’яни. Староста запросив місцевих селян, бондаря, гончаря й кількох школярів. Один киянин хотів поговорити з пекарем. Учитель звернувся до учня: “Школяре, прочитай оголошення”. Після виступу кобзаря всі подякували лікарю, який організував медичний пункт. У такому фрагменті тема не виглядає як таблиця, але всі форми працюють одночасно.

У реальному редагуванні варто ставити собі не одне, а кілька питань. Чи це слово на -ар/-яр, де потрібна форма на зразок лікарем, кобзарю, школяре? Чи це слово на -ин/-янин, де в множині зникає -ин? Чи це виняток на зразок грузинів? Чи слово означає людину, а отже в знахідному множини може мати форму родового: запросили гончарів, зустріли киян, побачили школярів?

Порівняйте три речення:

1. Ми запросили лікарів на зустріч.
2. Ми запросили киян на зустріч.
3. Ми запросили грузинів на зустріч.

У першому реченні лікарів має звичайне -ів для цього слова. У другому киян коротке, бо киянин втрачає -ин у множині. У третьому грузинів зберігає -ин і має -ів, бо це виняток. Значення всіх трьох слів пов’язане з людьми, але граматичні моделі різні.

Ще один приклад:

1. Лікарю, поясніть, будь ласка, рецепт.
2. Школяре, прочитай перше речення.
3. Громадянине, перевірте дані в заяві.

Тут у всіх реченнях є звертання, але закінчення різні. Лікарю належить до ряду пекарю, кобзарю, гончарю. Школяре належить до ряду каменяре, столяре. Громадянине належить до ряду киянине, селянине, львів’янине. Якщо ви бачите ці ряди, кличний відмінок уже не виглядає випадковим.

Слово селянин потребує короткого коментаря про зміст. В англійських перекладах його часто передають як “peasant”, але в українському навчальному тексті треба бути уважним до контексту. У сучасній розмові про людей із села природніше сказати житель села, мешканець села, сільський житель, якщо не потрібен історичний або соціальний відтінок. У цьому модулі селянин - селяни - селян потрібні як граматична модель, але в реальному тексті добирайте слово відповідно до стилю.

Слово міщанин теж має стилістичну історію. Воно може означати жителя міста в історичному контексті або людину з міського стану. У сучасній мові для нейтрального значення частіше скажуть міський житель, мешканець міста. Але форма міщанин - міщани - міщан дуже зручна для граматики, бо показує той самий механізм, що й киянин - кияни - киян.

Редагуємо типові помилки

Редакторський алгоритм

Коли перевіряєте власний текст, працюйте в три кроки. Спочатку знайдіть слова, що називають людей. Потім визначте модель: -ар/-яр чи -ин/-янин. Далі поставте потрібну форму за контекстом. Наприклад, у реченні Я розмовляв з лікарем контекст вимагає орудного однини. У реченні У місті багато киян контекст вимагає родового множини. У реченні Школяре, відкрий книжку контекст вимагає кличного.

Не починайте з абстрактного питання “яка це група?”. Почніть із речення. Якщо перед словом стоїть з, часто буде орудний: з пекарем, з гончарем, з киянином. Якщо є багато, немає, кілька, часто буде родовий: багато лікарів, немає пекаря, кілька киян, немає громадян. Якщо слово є звертанням, потрібен кличний: лікарю, школяре, киянине.

Після цього перевірте найнебезпечніші місця:

Ця таблиця корисна не для того, щоб боятися всіх форм, а для швидкого редагування. Якщо бачите слово киянин, не пишіть множину автоматично. Спершу скажіть собі: один киянин, багато киян, усі кияни. Якщо бачите громадянин, зробіть те саме: один громадянин, права громадян, усі громадяни. Якщо бачите лікар, інший ряд: один лікар, багато лікарів, лікарю.

У довшому тексті форми можуть стояти поруч. Наприклад: Лікарю, сьогодні до амбулаторії прийшли кияни, кілька львів’ян і двоє селян із сусіднього села. Після консультації громадяни отримали довідки, а пекар і гончар залишили свої контакти для ярмарку. Школяре, запиши, будь ласка, прізвища кобзарів і каменярів у список учасників. Тут є кличний, називний множини, родовий множини, орудний контекст і назви професій. Саме такі змішані фрагменти готують до реального письма.

Варто також стежити за апострофом у слові львів’янин. Пишемо львів’янин, львів’яни, львів’ян. Апостроф не зникає разом із суфіксом; він належить до письмової форми слова. У формах львів’яни, львів’ян, львів’янам він зберігається. Це не головне правило модуля, але воно часто спрацьовує в реальному тексті.

Коли треба пояснити тему іншій людині, не починайте з “це друга відміна такої-то групи”. Скажіть простіше: пекар, лікар, кобзар відмінюються як назви професій із формами лікарем, лікарю, лікарів. Школяр має звертання школяре. Киянин, громадянин, селянин у множині втрачають -ин: кияни, громадяни, селяни; у родовому множини: киян, громадян, селян. А грузинів і осетинів запам’ятовуємо як винятки.

Мінідіалоги й типові контексти

Щоб форми стали природними, корисно бачити їх не тільки в таблиці, а й у малих діалогах. Уявіть ситуацію в поліклініці. Пацієнт каже: Лікарю, у мене болить горло. Медсестра записує: Пацієнт розмовляв із лікарем. Адміністратор додає: Сьогодні в нас немає двох лікарів. Тут одне слово проходить через три різні позиції: звертання, орудний однини, родовий множини. Якщо ви можете побудувати такі малі ланцюжки, форма перестає бути випадковою.

Інша ситуація - пекарня. Покупець каже: Пекарю, цей хліб дуже свіжий. Журналіст пише: Ми говорили з пекарем про нічну роботу. У репортажі з фестивалю читаємо: На святі було багато пекарів із різних міст. Не треба окремо згадувати назву відмінка щоразу, коли говорите. Але під час навчання назви допомагають: пекарю - кличний, пекарем - орудний, пекарів - родовий множини.

Для школяр контекст інший. Учитель може сказати: Школяре, уважно прочитай умову. У звіті школа напише: Психолог працював із школярем індивідуально. У новині може бути: Школярі підготували виставку або На олімпіаді не було кількох школярів. Тут кличний школяре треба спеціально відділити від форм на -ю. Якщо написати школярю в звертанні, читач зрозуміє зміст, але форма буде ненормативною для цього слова.

Для ремесел добре працює ярмарковий контекст. Гончарю, покажіть, як формується глечик. Бондарю, розкажіть, як роблять діжку. Каменяре, поясніть, як обирати камінь. Усі три речення схожі за змістом, але кличний не однаковий: гончарю, бондарю, каменяре. Саме такі пари найкраще тренують увагу. Вони показують, що правопис і відмінювання не завжди збігаються з простою візуальною аналогією.

Тема -ин/-янин найкраще працює в міських і громадських контекстах. Можна сказати: Кияни підтримали новий транспортний проєкт. У родовому множини: думка киян важлива для міської ради. В однині: цей киянин живе на Подолі. У кличному: киянине, поділіться своїм досвідом. Усі ці форми належать до одного слова, але межа між одниною й множиною різка: в однині киян-ин видно повністю, у множині повний -ин уже не пишемо.

Для громадянин варто взяти офіційний стиль. Громадянин подав заяву. Громадяни мають право на звернення. Права громадян захищає закон. Шановний громадянине, перевірте дані. Ці фрази звучать формальніше, ніж побутові речення з киянин, але граматична модель та сама. Помилка *громадянинів часто виникає саме тому, що слово довге й здається “повнішим” із суфіксом. Нормативна форма коротша: громадян.

Для селянин і міщанин важливо бачити стиль. У сучасному нейтральному повідомленні краще сказати жителі села або мешканці міста, якщо вам не потрібен історичний відтінок. Але в історичному тексті форми селяни, селян, міщани, міщан природні: становище селян у XIX столітті, права міщан у магдебурзькому місті. Граматика тут така сама, але вибір слова залежить від теми й регістру.

Коли редагуєте переклад з англійської, не копіюйте англійську множину механічно. “Kyivans” - це кияни, а “many Kyivans” - багато киян. “Citizens” - громадяни, а “rights of citizens” - права громадян. “Georgians” - грузини, а “many Georgians” - багато грузинів. Усі три англійські слова мають просте -s, але українська форма залежить від власної моделі.

Для письмової самоперевірки можна складати малі трійки. Напишіть лікар - лікарю - лікарів, школяр - школяре - школярів, киянин - кияни - киян, громадянин - громадяни - громадян, грузин - грузини - грузинів. Потім закрийте середню колонку й відновіть її з пам’яті. Така вправа коротка, але дуже ефективна: вона тренує саме ті місця, де помилки найчастіші.

У власному мовленні не треба демонструвати всю граматику одразу. Достатньо вживати одну правильну форму в потрібному місці. Якщо пишете лист до школи, скажіть школярі, школярів, школяре там, де це справді потрібно. Якщо пишете про місто, скажіть кияни, киян, львів’яни, львів’ян. Якщо описуєте професії, скажіть лікарі, пекарів, з гончарем, кобзарю. Невеликі точні форми роблять текст грамотним без зайвої теорії.

Саморедагування абзацу

Перед фінальною перевіркою корисно взяти невеликий абзац і пройти його повільно. Наприклад: До майстерні прийшли кияни, двоє львів’ян і кілька школярів. Гончар показав посуд, бондар розповів про діжки, а пекар пригостив гостей хлібом. Потім організатор сказав: “Школяре, запиши прізвища учасників”, а лікарю подякували за консультацію. У цьому абзаці є кілька моделей, і кожну можна перевірити окремо.

Спочатку знайдіть назви людей. Тут є кияни, львів’ян, школярів, гончар, бондар, пекар, школяре, лікарю. Далі поставте питання до кожної форми. Кияни - хто прийшов? Називний множини. Львів’ян - двоє кого? Родовий множини після кількісного слова. Школярів - кілька кого? Родовий множини. Школяре - звертання. Лікарю - подякували кому? Давальний або форма звертання в інших контекстах, але тут саме давальний після подякували.

Така перевірка показує, що однакова поверхнева форма не завжди має одну граматичну роль. Лікарю може бути давальним у реченні подякували лікарю, а може бути кличним у реченні Лікарю, допоможіть. Киян може бути родовим після багато киян, а може бути знахідним множини істот у реченні зустріли киян. Це нормально. Важливо не заучувати форму без контексту, а бачити, яку роботу вона виконує в реченні.

Тепер відредагуйте хибний варіант: До майстерні прийшли киянини, двоє львів’янинів і кілька школярів. Гончар показав посуд, бондар розповів про діжки, а пекар пригостив гостей хлібом. Потім організатор сказав: “Школярю, запиши прізвища учасників”, а лікарю подякували за консультацію. Тут помилки не всюди. Школярів правильне, лікарю після подякували теж правильне. Виправити треба киянини на кияни, львів’янинів на львів’ян, школярю на школяре.

Окрема корисна вправа - змінити число. Візьміть речення Цей киянин говорив із лікарем. У множині буде: Ці кияни говорили з лікарями або з лікарями, якщо лікарів кілька. Але якщо треба сказати “немає”, маємо немає киян і немає лікарів. Одне слово втрачає -ин, друге отримує -ів. Саме контраст киян - лікарів треба довести до автоматизму.

Так само змінюйте звертання. Лікарю, поясніть правило переходить у множину як Лікарі, поясніть правило. Школяре, прочитай текст переходить у Школярі, прочитайте текст. Громадянине, перевірте документ переходить у Громадяни, перевірте документи. Множинний кличний часто збігається з називним множини, тому основна небезпека саме в однині: лікарю, школяре, громадянине.

Для письма на B1 достатньо зробити останню коротку перевірку: чи немає зайвого -ин у множині, чи немає зайвого -ів у родовому множини слів на -янин, чи правильно вибрано кличний. Якщо відповідь так, текст уже значно стабільніший. Ви не мусите пам’ятати всі терміни, але маєте вміти пояснити власний вибір: киян, бо киянин втрачає -ин; лікарів, бо це інша модель; школяре, бо така перевірена клична форма.

📋 Підсумок

У цьому модулі є три головні опори. Перша: -ар/-яр часто називають людину за професією, ремеслом, роллю або пов’язаним предметом: пекар, лікар, кобзар, гончар, школяр, каменяр. Для частотних слів на -ар тримайте в пам’яті форми лікарем, лікарю, лікарів; для кличного окремо запам’ятайте школяре, каменяре, столяре.

Друга опора: -ин/-янин називає людину за походженням, місцем або належністю: киянин, львів’янин, громадянин, селянин, міщанин. В однині суфікс зберігається: киянина, киянинові, киянином, киянине. У множині повний суфікс випадає: кияни, громадяни, селяни, львів’яни, міщани. У родовому множини часто маємо коротку форму: киян, громадян, селян, львів’ян, міщан.

Третя опора: винятки треба тримати окремо, а не змішувати з головним правилом. Грузин і осетин у множині зберігають -ин: грузини, осетини. У родовому множини мають -ів: грузинів, осетинів. Тому правильно багато киян, але багато грузинів; права громадян, але історія осетинів.

Якщо після модуля ви можете без паузи сказати пекарем, лікарю, школяре, киян, громадян, селян, грузинів, тема вже працює. Якщо можете ще й пояснити, чому *киянини, *громадянів, *школярю і *каменярю не підходять, ви не просто запам’ятали список, а зрозуміли модель. Саме це і є мета B1: не повна академічна класифікація, а впевнене впізнавання й правильне вживання форм у власному мовленні та письмі.

Суфікс і значення

(див. розділ, §Суфікси -ар і -яр: особа за заняттям)

Форми на -ар і -яр

(див. розділ, §Відмінювання слів на -ар)

Кличний відмінок

(див. розділ, §Слова на -яр і кличний відмінок)

Множина слів на -ин

(див. розділ, §Суфікс -ин/-янин: люди за походженням або належністю)

Редагуємо типові помилки

(див. розділ, §Як використовувати форми в тексті)

Словотвірна модель

Відмінки в реченні

Лема і потрібна форма

За значенням і формою

-ин у множині

Коротке пояснення

Переклад із точними формами

Визначте модель

Перевірка правил

Знайдіть форми з випаданням -ин

Мініпояснення для однокурсника