колега[коле́га]

коле́га -и, ч. і ж. Товариш по спільній роботі, навчанню; особа тієї самої професії.

КОЛЕ́ГА, и, ч. і ж. Товариш за фахом, місцем роботи (перев. у сфері розумової праці), за навчанням у вищій школі і т. ін. З Ватаги письма [листи] принесли, І всі тихенько зачитали. А ми з колегою лягли Та щось такеє розмовляли (Т. Шевченко); Був один [Калинович] в бухгалтерії, бо жоден з його колег не з'явився сьогодні на роботу (І. Франко); Галина була досить горда, .. але людини-друга, з якою можна при потребі поділитися горем і радістю, їй бракувало серед шкільних колег (Б. Антоненко-Давидович); Найчастiше снилися виробничi сни: дiя вiдбувалася у редакцiї, дiючими особами були колеги (Г. Вдовиченко); // Форма звертання до особи свого кола. – Шановні колеги! Ходімо до каплиці й помолимось за молодого княжевича Єремію, щоб Бог подав силу й тяму й хист молодому княжевичеві до наук (І. Нечуй-Левицький); – Ну, як спалося, колего? – запитав один із студентів, помітивши, що Роман прокинувся (В. Минко); – Я бажаю вам щастя, колего (О. Бердник); – О-о, професор Отава, колего! – ще здалеку подав він голос. – Ви до мене? Радий, радий... (П. Загребельний).