коричневий[кори́чневий]

кори́чневий -а, -е. 1》 Кольору кориці або смаженої кави; брунатний. 2》 Пов'язаний з фашизмом і неофашизмом, фашистський, неофашистський. Кор и чнева чум а — про фашизм.

КОРИ́ЧНЕВИЙ, а, е. 1. Кольору кориці або смаженої кави; брунатний. Біла намітка обвивала шию й голову, коричнева юбка була облямована срібною парчевою стрічкою (Леся Українка); Псалтир всередині був не чорний, а білий, а товста шкіряна палітурка – коричнева, як гречаний мед чи стара халява (О. Довженко); З низенької, заметеної по самі віконця хати вийшов на ґанок Флор Медведюк без кожуха, у коричневому галіфе і френчі, грубих .. чоботях (М. Малиновська); Ліщина шепотіла про спілі коричневі горіхи (Ю. Покальчук); Пакет був із грубого коричневого паперу, запечатаний сургучем (В. Лис); // у знач. ім. кори́чневе, вого, с., розм. Фарба такого кольору. Чув [шкільний сторож] голоси дітей у класах, чув як відкриваються й закриваються двері, рипить дощата підлога, пофарбована у коричневе (І. Карпа); // у знач. ім. кори́чневе, вого, с., розм. Те, що має такий колір (перев. про одяг). Входить якась панночка в коричневому; за нею й студент (А. Тесленко); – Джентльмени не носять коричневого, як кажуть англiйцi. Але в Нiмеччинi це найлояльнiший колiр (П. Загребельний); Золотокоса мадам Реналь, в зеленому з коричневим, на тлі понуро-сірих стін в'язниці. І її коричнево-золота шаль. Така вишуканість, витонченість, стриманість. Шляхетна кольорова класика! (І. Жиленко). 2. розм. Стос. до представників громадсько-політичних сил і рухів, що є близькими до нацизму, фашизму і мають такий колір уніформи. Його лист не дійшов до Ейнштейна. І великий друг, мабуть, вирішив, що Рудольф теж захворів на коричневу пошесть (Н. Рибак); Дістала і моя Оришка нагаїв від фашистського коменданта .. Вимагав.., щоб віддала йому Оришка мої записи по гібридах .. Витерпіла, не зізналася, не віддала. А гібридну ділянку колгоспники навмисне занехаяли – бур'янами, чортополохом заростала, аби тільки не привертала уваги коричневих менделістів (О. Гончар); // у знач. ім. кори́чневі, вих, мн. Ті, хто є представниками таких сил і рухів. Багато хто з експертів уважає, що прихід коричневих до влади в будь-якому суспільстві можливий або внаслідок перевороту, або внаслідок демократичних виборів (з газ.). 3. розм. Брунатний (про колір обличчя, шкіри людини). Перед хлопцем з'явилася висока чорна постать .. Видно кістляві жовті руки, коричневе сухе обличчя, запалі очі під густими бровами (О. Бердник); Згори з вітрильника перехилилося бородате, зовсім коричневе обличчя, з носом кривішим, ніж дзьоб папуги (Ю. Логвин); Від тютюнового диму пальці в нього були такі коричневі, ніби Козуб те й робив, що лущив молоді волоські горіхи (В. Шкляр); Висушений сонцем та просмалений .. вітрами, був старий [дід Чорнояр] жорсткий, як воляча шкіра, з обличчям коричневим, немов руків'я бувалої шаблі (Д. Білий); // Карий, темно-карий (про очі). Арсен підійшов до старого, привітався. Той підвів на незнайомця вицвілі коричневі очі, що сльозилися від диму (В. Малик).