критерій[крите́рій]

крите́рій -ю, ч. Підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось; мірило. Крит е рій безп е ки — встановлені значення параметрів та характеристик наслідків аварії, відповідно до яких обґрунтовується безпечність потенційно небезпечного об'єкта. Крит е рій і стини філос. — мірило істинності, вірогідності людських знань, їх відповідності об'єктивній дійсності. Крит е рій крит и чного ст а ну — ознака чи сукупність ознак критичного стану об'єкта, встановлених нормативною та конструкторською документацією.

КРИТЕ́РІЙ, ю, ч. Підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось; мірило (у 2 знач.). Щастя – єдине мірило і критерій. Ради нього ми прагнемо кудись у неоглядну далину, в майбуття (О. Бердник); – Мабуть, різні критерії краси... – Невпевнено сказав я (Є. Гуцало); Справжній науковець .. – це людина високих моральних критеріїв, громадянин і особистість (О. Тесленко); А поруч з ним [греком], на рівні всіх критеріїв, .. коштовна бронза амфор і лутеріїв в музеї історичному за склом (Л. Костенко); Діоніс при доборі кандидатур дотримувався ще й таких критеріїв, як низький рівень честолюбства, підвищена обережність, навіть боязкість (О. Авраменко, В. Авраменко). △ (1) Крите́рій і́стини, філос. – мірило істинності, вірогідності людських знань, їхньої відповідності об'єктивній дійсності. Лише практика виступає критерієм істини, правильності й обґрунтованості економічної політики (з наук.-п…