кудись[куди́сь]

куди́сь присл. 1》 У невизначеному напрямі; невідомо куди. || Байдуже куди. 2》 У певне (невідоме для мовця) місце. Куд и сь- і нде — у яке-небудь інше місце.

КУДИ́СЬ, присл. 1 . У невизначеному напрямку; невідомо куди. А дні тим часом йшли кудись, І круг тебе давно не стало Багато з того, що колись Жило, росло і розцвітало... (Я. Щоголів); Життя кудись іде, хвилюється, як море (М. Рильський); Дівчина зажуреними очима задумано дивилася кудись (А. Головко); Він [вітер] розвіяв мені волосся, і воно тепер стирчало кудись убік, від чого тінь моєї голови скидалася на буряк з гичкою (Ю. Винничук); // Байдуже куди, куди завгодно. Приємно було .. підставляти лице під сонце і вітер і йти кудись без цілі (М. Коцюбинський); І пішла [Гоца] кудись у порожнє місто (Любко Дереш). 2. У певне місце (не важливо в яке). І запалить – не запалила [Синиця моря], А тільки слави наробила Та з сорому й сховалася кудись (Л. Глібов); [Олекса:] А де ж се мати? [Мар'яна:] Вони незабаром вернуться – на часиночку пішли кудись (С. Васильченко); Ти, я знаю, думаєш, що я гово…