ліс[лі́с]

-у, ч. , мн. ліс и , - і в. 1》 Велика площа землі, заросла деревами і кущами. || Дерева, які ростуть на такій площі. || Певна ділянка такої площі. || чого , перен. Велика кількість, багато (високих предметів). 2》 тільки одн. Зрубані дерева як будівельний та інший матеріал.

ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч. Природний або насаджений замкнений комплекс, зарослий переважно деревами й кущами. Пішов Дідок у ліс по дрова (Л. Глібов); Тихі сни снили непроглядні букові ліси (М. Грушевський); Липневе сонце стояло вже над Котелевським лісом (М. Хвильовий); Дівчинці раптом стало страшно. Згадала, як далеко вона зайшла в ліс (О. Донченко); Ми вирушили назад, вийшли з лісу (О. Бердник); Тоскний свист у порожнім лісі І пташиний колючий свист. Падолист (В. Стус); // Дерева, які ростуть на такій площі. З одного боку нависла гора кам'яна над хаткою, поросла лісом (Марко Вовчок); Він [Семен] сам поїхав на вирубку лісу, ходив із сокирою... (Ю. Мушкетик); Та недарма чатував могутній хитач землі Посейдон, сидячи на високій, порослій лісом горі (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); * У порівн. Хочуть нас вороги наші, як той ліс, вирубати і викорчувати, щоби тут своє насіння насіяти (Б. Лепк…