літа[лі́та]

літа́ літ, мн. 1》 Період часу в кілька років; роки. Мн о гії л і та — побажання кому-небудь довгих років життя. 2》 тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років. 3》 Період часу від народження: вік (у 1 знач. ). || Певний період у житті людини. || Велика кількість прожитих людиною років; старість. В літ а х — те саме, що л і тній2. 4》 розм. Період у житті суспільства; часи.

ЛІТА́, літ, мн. 1 . Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Т. Шевченко); І минули літа – В серці пустка німа, я тепер вже не та! (Б. Грінченко); Як скоро минули літа, не лишаючи по собі ніякого сліду! (О. Кобилянська); * Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Т. Шевченко). 2. тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років. Чи помолодшав я через 10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний (Т. Шевченко); Через другі три тисячі літ сучасні злочини вважатимуть за дитячі забобони (В. Винниченко); Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра); Я раптом побачила себе збоку... побачила себе через десять, двадцять, тридцять літ (О. Бердник). 3. Період часу від народження; вік (у 1 знач.). – Певно, він хлопчик добрий і любий – еге? .. Які його літа? (Марко Вовчок);…