магніт[магні́т]

магні́т -у, ч. , фіз. Тіло, яке має постійне магнітне поле. || перен. Те, що притягає до себе з надзвичайною силою. Мед и чні магн і ти — спеціальні пристрої, які застосовують у хірургії для витягування із ока магнітних чужорідних тіл.

МАГНІ́Т, а, ч., фіз. 1 . Шматок залізної руди або сталі, що має властивість притягати до себе або відштовхувати від себе залізні та сталеві предмети. Деякі залізні руди мають властивість притягати до себе залізо. Таку руду назвали магнітним каменем, або магнітом (з навч. літ.); У школі Стефанію вчили, що два однойменні полюси магніта взаємно відштовхуються (І. Білик); * У порівн. Витрусив крихти в рот: вони приставали до язика, мов залізна тирса до магніта, і зникали вмить (В. Барка); Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало (Панас Мирний); // Невеличкий сувенір з прикріпленим до нього магнітом; магнітик. Не шукайте на ринку в Нормандії магніти на холодильник: банальних сувенірів тут не продають взагалі (із журн.); Зображення башти і фортеці Київської брами Глухівських міських укріплень карбують на сувенірах-магнітах і друкують на поштових листівках (з газ.…