мандрівка[мандрі́вка]

мандрі́вка -и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. || Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач. ).

МАНДРІ́ВКА, и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Леся Українка); Мандрівка пахне, аж серце п'яне! Спадають краплі у сніжний дзбан, Замети скляться, готові сани, Дорога прагне подорожан (М. Рильський); – Не хочу! – скрикнув я. – Боюся! .. Гай-гай, брате! Думав я – буде мені попутник в такій цікавій мандрівці. А ти просто заєць. Звичайнісінький зайчисько в людській подобі! (О. Бердник); * Образно. Обоє підемо, обоє, В далеку мандрівку життя (І. Франко); * У порівн. Пригадалось Ковалеві те літо на Ворсклі. Це була немов мандрівка в молодість (В. Собко); // Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.). – Скучно на світі, – мимрить старий у роздратованні, – а ти волочись по світах, не бачачи кінця-кра…