минати[мина́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
мина́ти - а ю, - а єш, недок. , мин у ти, -н у , -н е ш, док. 1》 перех. і без додатка . Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, осторонь; поминати, проминати. || тільки 3 ос. , перех. Пролягати, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.). || тільки недок. , 3 ос. , без додатка . Проноситись у полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, і залишатися позаду. 2》 перех. Їхати, іти, не зупиняючись, не звертаючи уваги; обминати ( див. обминати I 1)). || перен. , перев. із запереч. част. не. Обминати своєю увагою, не згадувати в розмові. || перен. Залишати поза увагою; пропускати. || перен. Уникати чого-небудь (часто тяжкого, неприємного). || тільки 3 ос. Не зачіпати, обходити кого-небудь (про тяжкі випробування, переживання). Не минати нагоди . 3》 тільки 3 ос. , неперех. , без додатка і кому . Проходити, завершуватися (про час, життя, його періоди, якісь п…
МИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., МИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Пересуваючись уперед, залишати кого-, що-небудь позаду, в стороні; поминати, проминати. За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже, який!.. А людей, людей! без ліку, та все чужі – минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок); Михайлик тим часом поштиво вклонявся до всіх, хто минав його (О. Ільченко); Минув [Федір] сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В. Стефаник); Коні з копита так і пішли в галоп, що баба й дороги не встигає примічати. Минули вони річку, ліс і прямо летять на болото (М. Стельмах); // тільки 3 ос., що. Проходити, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І. Нечуй-Левицький); Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (Панас Мирний); // тільки недок., 3 ос., б…
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: мина́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | мина́ю | мина́ємо / мина́єм |
| 2 особа | мина́єш | мина́єте |
| 3 особа | мина́є | мина́ють |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | мина́тиму | мина́тимем / мина́тимемо |
| 2 особа | мина́тимеш | мина́тимете |
| 3 особа | мина́тиме | мина́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| минать | інфінітив |
| ми́на | теперішній, однина, 3 ос. |
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
не минути рук чиїх, кого
1. Бути схопленим ким-небудь, не уникнути когось, попастися комусь. Він (Роман) зовсім не сподівався, що Левантина буде така вперта .. Але хай не брикає! Його рук не мине (Б. Грінченко); — Ми вже розшукуємо його ..А коли він штучка, наших рук не мине (М. Стельмах); // Бути побитим кимсь. — Ну, щастя твоє, але ще наших рук не минеш! — посварився (Левко) кулаком на Юрка (М. Стельмах); Хоч так, бабо, сядь, хоч так,.. а моїх, мовляв, рук не минеш... (В. Винниченко). 2. Потрапити до кого-небудь (про предмети). Не минула рук пристава й книжка (М. Стельмах). не минати рук. — Жодна путяща залізяка, що потрапила в село, не минала його рук (М. Стельма…
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…аційно, помахуючи руками, ніби крилами, він наче летів, майже не торкаючись твердої чортопільської бруківки. Йому було ще добре, хоча він уже знав, що будь-який кайф мас здатність минати. Йому було по більш як сімнадцять, і він мав біляве волосся. — Чого він іде за нами? — стривожено шепнула Марта. — Далеко ще до готелю? — спитав її Хомський. — Хвилин десять, — ві…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 6 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger