мова[мо́ва]

мо́ва -и, ж. 1》 Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. 2》 Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. || Різновид цього комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті або інші характерні ознаки. Ам о рфні (ізол ю ючі) м о ви — мови, що не мають форм словозміни. Держ а вна м о ва — офіційно визнана і прийнята для спілкування у державних установах та армії, у спілкуванні між юридичними особами. Іноз е мні м о ви — мови, якими спілкуються в іноземних країнах, за кордоном. Матер и нська м о ва (матер и нка) — мова, якою спілкуються переважно з батьками, в окремій сім'ї. М е ртва м о ва — мова, яка історично зникла із вжитку в регіонах, де нею користувалися (латина, давньогрецька, давньоруська та ін.). На…

МО́ВА, и, ж. 1 . Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Має добре слово в світі сирота.., Та ніхто про матір на сміх не спита, А Йвася спитають .. Не дадуть до мови дитині дожить (Т. Шевченко). 2. Сукупність загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових, словесних і граматичних засобів для формування і формулювання мислення та спілкування. Мова рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тільки камінь має (С. Воробкевич); Уклін чолом народу, Що рідну мову нам зберіг. Зберіг в таку страшну негоду, Коли він сам стоять не міг (О. Олесь); // Різновид, варіант цього явища, якому властиві ті або інші характерні ознаки. Хто нікчемну душу має. То така ж у нього й мова (Леся Українка); Велич і масштабність подій змушувала мене стискувати матеріал [у фільмі “Арсенал”]. Це можна було б зробити, вдаючись до мови поетичної, що й є начебто моєю творчою особлив…