мідь[мі́дь]

-і, ж. 1》 Проста речовина хімічного елемента Купруму. В'язкий і ковкий метал червонуватого кольору, що його використовують в електротехніці, радіоелектроніці, хімічному машинобудуванні, для виготовлення художніх виробів тощо. || перен. Про колір, який нагадує цей метал. || перен. Про звуки, що нагадують дзвін цього металу або є звучанням інструментів, вигот. із цього металу. 2》 Виріб чи вироби з цього металу. || Духовий оркестр. 3》 Мідні монети.

МІДЬ, і, ж. 1 . В'язкий і ковкий метал червонуватого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (І. Котляревський); З кольорових металів найважливіше місце належить міді (з навч. літ.); * Образно. Гості першого дня – золото, другого – срібло, третього – мідь, хоч додому їдь (Номис); З латинської дзвінкої міді Він [І. Котляревський] наше срібло виливав... Ну хто б у римській Енеїді Хоролу й Ворскли не пізнав? (М. Рильський); * У порівн. Довгий гребінь [хмар] зачервонів, як червона мідь, подекуди облита кров'ю (І. Нечуй-Левицький); * Образно. * У порівн. Обличчя його стало наче мідь (М. Стельмах); // перен. Про колір, який нагадує цей метал. Ронили золоте листя багряні клени, наливалися міддю шатра дубів (В. Козаченко); // перен. Про звуки, що нагадують дзвін цього металу або є звучанням інструментів, вигот. з ц…