міський[міськи́й]

міськи́й - а , - е . Прикм. до місто 1). || Який відбувається в місті. || Власт. місту, жителям міста. || у знач. ім. міськ и й, -к о го, ч. Той, хто живе у місті. Міськ а д у ма — а) орган міського самоуправління в Росії в 1785-1917 рр.; б) в Російській Федерації з 1993 р. – виборні представницькі органи деяких міст. Міськ а упр а ва — в Росії в 1870-1917 рр. – виконавчий орган міського самоуправління. Міськ и й голов а — в дореволюційній Росії – представник міської думи і міської управи.

МІСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до мі́сто ¹ 1. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній); Я люблю, коли далеко на дальніх міських левадах рипить трамвай (М. Хвильовий); // Який відбувається в місті. Від початку міських боїв у мінометній роті Брянського сталося чимало змін (О. Гончар); // Власт. місту, жителям міста; такий як у жителів міста. Перед нею, неначе з того світу вернувся, сидів її милий Василь, та ще став і кращий, .. вся постать якась панська, міська (І. Нечуй-Левицький); Сільська дячиха не розумілася, очевидно, на делікатних міських звичаях і йти з візитою не мала й гадки (Г. Хоткевич); Крайні одразу ж помітили чужого чоловіка в міській одежі та в окулярах (А. Головко); // у знач. ім. міськи́й, кого, ч. Той, хто живе у місті. Отой міський зняв пенсне і, витягши хустку, протирав скельця (А. Головко).