наш[на́ш]

-а, -е, займ. присв. 1》 Який належить нам, яким ми користуємося. || Який перебуває в родинних, дружніх, близьких стосунках із нами. || у знач. ім. н а ші, -ших, мн. , розм. Близькі нам люди (родичі, друзі). || Який належить до одного з нами колективу, товариства; який складається з нас. || Який належить до однієї з нами держави, армії і т. ін. || у знач. ім. н а ші, -ших, мн. Ті, що належать до однієї з нами держави, армії і т. ін. || Який належить до того ж середовища, що й ми, близький до нас своїми поглядами, переконаннями, уподобаннями. || Стос. до нас. || Уживається в авторській мові – мій і моїх читачів, слухачів. || Власт. нам. || Здійснюваний, виконуваний і т. ін. нами. || Уживається в узагальнено-особовому значенні. 2》 у знач. ім. н а ше, -шого, с. , розм. Те, що належить нам або стос. до нас.

НАШ, а, е, займ. присв. 1 . Який належить нам, яким ми користуємося. – Чи ти ж, коню, будеш пити з нашої криниці? (Т. Шевченко); Пальта наші роздуває вітер і намагається повалити нас на землю (Ю. Яновський); // Який перебуває в родинних, дружніх, близьких стосунках з нами. – Се наша сестра Галя! – каже їм менший брат (Марко Вовчок); Осиротів наш рід, то не хочу, щоб моя сім'я сиротіла (М. Стельмах); // у знач. ім. на́ші, ших мн., розм. Близькі нам люди (родичі, друзі). Тішуся, що скоро буду вдома і побачу тебе і всіх наших (М. Коцюбинський); [Катря: ] Ех, не поїхав би ти сьогодні, зійшлися б усі наші, підняли б тости... (З. Мороз); // Який належить до одного з нами колективу, товариства; який складається з нас. – А чого ти, парубче, до наших дівчат доріжку топчеш? (Григорій Тютюнник); – Ти ж, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім'я мого рідного міста, – з гонором каже Сагайда (О.…