ні[ні́]

I част. 1》 заперечна . Уживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові. || Уживається для застереження від якої-небудь дії. || Вживається в гаслах, закликах і т. ін. для рішучого заперечення чого-небудь, незгоди з чим-небудь; прот. так. || Уживається для внесення поправки, що заперечує сказане раніше. 2》 заперечна . Уживається у значенні неповного речення при заперечних відповідях. || Уживається замість заперечного присудка, заперечної словосполуки, речення з запереченням. 3》 заперечно-підсильна . Уживається для підсилення заперечення, вираженого заперечним дієсловом-присудком або словом нема. || Уживається на початку речення для підсилення його заперечного змісту, що протиставляється висловленому раніше або тому, що лише уявляється. || Уживається на початку речення, в якому ніби підсумовується все сказане раніше. || Уживається для підсилення раніше висловленого…

НІ ¹ , част. 1. запереч. Уживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові. Чоловік глянув на Яшка. – Так він же ще од тебе менший! – Ні, ми однакові (А. Головко); – Ану, геть з кузні! – визвірився на них Кир. – Ні, так ви, дядьку, послухайте, що він каже, – не зважав ні на які гальма Тимко (Григорій Тютюнник); // Уживається для застереження від якої-небудь дії. – Давай сюди, спробуєм розгадати твою шифровку .. – Ні, ні, ні! – схопилася Тоня і, притискаючи листа до грудей, майнула від товариства (О. Гончар); // Уживається для внесення поправки, що заперечує раніше сказане. Як блискавка, ні, як табун диких коней, лічимося ми по виноградниках (М. Коцюбинський). 2. запереч. Уживається у значенні неповного речення при заперечних відповідях. [Єпископ:] Ти, сину мій, зо мною підеш. [Парвус:] Ні! (Леся Українка); Знову мати по паузі спитала: – А не приходила [жінка]? – Н…