океан[океа́н]

океа́н I -а, ч. У грецькій міфології: а) бог моря і всієї водної стихії; б) величезна ріка, яка оточує Землю і дає початок усім річкам, джерелам. II -у, ч. 1》 тільки одн. Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі й поділяє суходіл на материки та острови. || одн. і мн. Одна з чотирьох основних складових частин водного простору земної кулі, що розділяє материки. 2》 чого , який , перен. Про щось безмежне, неосяжне.

ОКЕА́Н, у, ч. 1. тільки одн. Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі. Світовий океан займає величезні простори земної поверхні (з наук.-попул. літ.); – Ну, куди тобі звідси: глянь, яка благодать!.. – Тиха, безбуряна заводь, – іронічно кидає Мамайчук .. – Для кого заводь, а для кого берег Світового океану (О. Гончар); // одн. і мн. Одна з чотирьох основних складових частин водного простору земної кулі, що розділяє материки. Істома вирішив їхати до Данії хоч і далеким, але порівняно безпечним шляхом – Льодовитим океаном (з наук.-попул. літ.); – Ішли ми з Веллінгтона на Новій Зеландії – до Ріо, цебто – з Великого до Атлантичного океану (Ю. Яновський); Стоячи на березі Тихого океану і дивлячись на захід, я згадував Україну (О. Довженко); * У порівн. [Лицар:] Ох, як би я охоче йшов на страту! Юрба шуміла б, наче океан (Леся Українка); // У грецькій міфології – велика ріка, що о…