олівець[оліве́ць]

оліве́ць -вц я , ч. Тоненька паличка графіту або сухої фарби у дерев'яній оправі, якою пишуть, креслять, малюють.

ОЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Тоненька паличка графіту або сухої фарби у дерев'яній оправі, якою пишуть, креслять, малюють. Починалась палка суперечка .. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки (М. Коцюбинський); Нема вже чорнила. Беру олівець, щоб знову про бурі писати (В. Сосюра); Перед хлопчиком на парті Кольорові олівці (І. Муратов). 2. Лікарський препарат, хімічна речовина у формі короткого олівця. Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Леся Українка); Олівець від тарганів. (1) Хімі́чний оліве́ць – олівець з особливим графітом, який при змочуванні пише як чорнило. Яким із виразом великого задоволення закреслив його прізвище. Навіть олівця був послинив – забув, що хімічний (А. Головко); Від роси вона [записка] розмокла, і літери, написані хімічним олівцем, розповзлися в сині плями (П. Панч). △ (2) Чорни́льний оліве́ць – олівець з особливим графітом, який при змочуванні пише як чорнило; хімічний олівець.