особисто[особи́сто]

особи́сто присл. 1》 Власною особою; сам, персонально. 2》 Безпосередньо, не через когось. 3》 з особ. займ. Уживається при висловленні погляду конкретної особи на що-небудь, її ставлення до чогось (відповідно до її переконань, смаків, уподобань і т. ін.).

ОСОБИ́СТО, присл. 1 . Власною особою; персонально. Бутаков особисто з'явився до нього з візитом, Федяєв прийняв його ввічливо й люб'язно (З. Тулуб); Майор Воронцов надавав великого значення цим навчанням. Бої штурмових груп він контролював особисто (О. Гончар). 2. Безпосередньо, не через когось. Дуже тішуся, що доведеться мені особисто познайомитися з Вами (М. Коцюбинський); – Листи пишуться тоді, коли немає змоги сказати те, що хочеться, особисто, віч-на-віч... (М. Чабанівський). 3. з особ. займ. Уживається при висловленні погляду конкретної особи на що-небудь, її ставлення до чогось (відповідно до її переконань, смаків, уподобань і т. ін.). У всякім разі такі, якими вони [духи] показуються на сеансах, вони .. мені особисто дуже несимпатичні (Леся Українка); Я особисто шкодую, що в ній [книзі] немає деяких східних, “орієнтальних” і взагалі мандрівницьких поезій Тихонова, зокрема поезій…