ось[о́сь]

част. 1》 вказ. Уживається для вказування на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). || Уживається для вказування на предмет, що його кому-небудь передають або пропонують. 2》 вказ. Уживається в описах, розповідях для вказування на який-небудь факт, подію, явище і т. ін., на послідовність їх перебігу в часі тощо (часто з повторенням). || Уживається для вирізнення як типового окремого предмета, факту, події і т. ін. || Уживається перед логічно наголошуваними словами для підсилення, вирізнення їх. 3》 підсил. У сполуч. із займ. та займенниковими присл. уживається для підсилення, уточнення їх змісту або зосередження уваги на дальшому повідомленні. || Уживається в емоційно забарвлених реченнях для підсилення якісної або кількісної характеристики кого-, чого-небудь. 4》 вказ. Уживається для уточнення, конкретизації різних обставин дії. || Уживається для вказування н…

ОСЬ, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). За вікном чутно голос Милевського: “Дозвольте спитати, чи тут живе m-llе Гощинська?” Жіночий голос відповідає: – Тут, ось її двері (Леся Українка); Але повернімось до гармати. Ось вона. Розміри її, справді, скромні (О. Довженко); – Ось цей хлопець, – показав [учитель] на Романа, – іде до вас шукати роботи (М. Стельмах); // Уживається при вказуванні на предмет, який кому-небудь передають або пропонують. – Я вам оддячу, я вам одроблю... Візьміть все, що маю... все... та не кидайте нас... ось нате... (М. Коцюбинський); [Молодий комонник (кличе кивком руки хлопця з кухлем): ] Ось вино з водою, пані (Леся Українка); – Обшукали ж його? – Обшукали, знайшли ось, – Филька витяг із кишені й подав якісь папери (А. Головко). 2. вказ. Уживається в описах, розповідях при вказуванні н…