пити / випити[пи́ти / ви́пити]

пи́ти п'ю, п'єш, недок. 1》 перех. і без додатка . Ковтати яку-небудь рідину для вгамування спраги. || Ковтати порошки, пілюлі, звичайно запиваючи їх водою. || перен. Викльовувати молоде зерно (про птахів). 2》 перех. і без додатка . Вживати спиртне; проводити час за питтям горілки, вина і т. ін. || Бути п'яницею; пиячити. Пити запоєм . 3》 перех. Убирати, всмоктувати в себе вологу (про рослини, поля і т. ін.).

ПИ́ТИ, п'ю, п'єш, недок. 1. що і без прям. дод. Ковтати яку-небудь рідину для вгамування спраги. Не дай, боже, Такого дожити, Не дай, боже, в багатого І пить попросити (Т. Шевченко); Приходить Уляна. – Де ти була?.. – заглядаючи в вічі, питає генеральша .. – В кухню ходила... води пити... (Панас Мирний); Огей маленькими ковтками п'є чай і розглядає в склянці невиразний відбиток свого обличчя (Олесь Досвітній); Вуста запеклися, і вона мусила помочити їх у воді, щоб розтулилися. Пила довго, невситимо, не переводячи подиху (Григорій Тютюнник); // Ковтати порошки, пілюлі, звичайно запиваючи їх водою. Батько пив пірамідон (Є. Кравченко); // перен. Викльовувати молоде зерно (про птахів). – Невже ж се не гріх, коли ти [голуб] по полю літаєш і зерно з поля, свіжо посіяне, видзьобуєш, і пшеницю з колосся п'єш (І. Франко); Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п'ють насіння (О. Копиленко)…