повз[по́вз]

діал. поз, п о уз. 1》 присл. Не зупиняючись, не затримуючись біля кого-, чого-небудь, минаючи когось, щось. Проходити повз . 2》 прийм. , з род. ( рідко ) і знах. в. Указує на предмет, особу, простір, не затримуючись біля яких, минаючи які, хто-небудь проходить, пробігає, щось проїжджає тощо. 3》 прийм. , з род. ( рідко ) і знах. в. Указує на предмет, особу, простір, недалеко від яких, біля яких щось відбувається або хто-, що-небудь перебуває. || із знах. в. Указує на предмет, простір, уздовж яких спрямована дія. 4》 прийм. , з род. ( рідко ) і знах. в. Указує на особу, предмет, у які не вцілює хтось, не попадає щось. 5》 прийм. , із знах. в. У поєднанні з ім. рік, день, година і т. ін. указує на безперервність, повторюваність дії.

ПОВЗ, діал. ПОЗ, ПО́УЗ. 1. присл. Не зупиняючись, не затримуючись біля кого-, чого-небудь, минаючи когось, щось. Та проїхав козак поуз І оком не глянув (І. Манжура). 2. прийм., з род. (рідко) і знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, особу, простір, не затримуючись біля яких, минаючи які, хто-небудь проходить, пробігає, щось проїжджає тощо. У Венеції на сей раз не спинялась (проїхала повз неї вночі) (Леся Українка); – Прощайте, мамо! .. – сказав Максим, проходячи повз матір (Панас Мирний); Проходячи повз маленьке, вмазане в стіну дзеркальце, Параскіца не витримала, щоб не глянути в нього (М. Коцюбинський); Ідемо понад високими коноплями, понад лапатими буряками. Повз пшениці густої, повз кукурудзи качанами рясної (О. Ковінька); – Ти за всю війну дома не був. І оце за раз, можна сказати, повз самий двір ідеш, а до хати не зайдеш (А. Головко); Повз двір, вулицею і через городи посп…