подзвонити / подзвоню[подзвони́ти / подзвоню́]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
подзвони́ти -дзвон ю , -дзв о ниш, док. 1》 неперех. Док. до дзвонити . 2》 перех. Викликати дзвінком. 3》 неперех. Дзвонити якийсь час.
ПОДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док. 1. без прям. дод. Док. до дзвони́ти. Настя .. ступила на низький ганок і подзвонила (Леся Українка); Завадка .. схопив з стола склянку і подзвонив нею об графин (Ірина Вільде); В посту центрального управління знов подзвонив телефон (М. Трублаїні); Хотів [Василь] подзвонити матері. Набрав номер – зайнято (Є. Кравченко); Подзвонив комбат і передав Сагайді командування ротою (О. Гончар). 2. кого. Ви́кликати дзвінком. Він подзвонив лакея; розпитав, що то [за гомін, тупіт] (Панас Мирний); Він тут же .. подзвонив санітарку (Ю. Яновський). 3. без прям. дод. Дзвонити якийсь час.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger