подібно[поді́бно]

поді́бно 1》 Присл. до подібний 1). 2》 у знач. прийм. з род. в. з прийм. до, рідше з дав. в. Уживається при називанні кого-, чого-небудь, з ким, чим порівнюється хтось, щось. Под і бно [до т о го,] як — уживається як складений порівняльний спол. у знач. так само, як.

ПОДІ́БНО. 1 . Присл. до поді́бний 1. Хочу спіймати [навколишні звуки], записати у пам'яті – і не виходить. От-от, здається... Тью, тью, ті-і-і... Ні, зовсім не так .. І не подібно (М. Коцюбинський); [Орест:] Ну, Любо, се вже щось таке, чого я зовсім не розумію. Се не подібно до тебе (Леся Українка). 2. у знач. прийм. з род. в., з прийм. до, рідше з дав. в. Уживається при називанні кого-, чого-небудь, з ким, чим порівнюється хтось, щось. Діти, поскидавши черевички, З безумним виском бігали по них [струмках], Ганяючись, подібно до качат, Одно за одним (М. Рильський); Він малює спід барки на синє .. і білить облавок подібно піні, що море мече йому під ноги (М. Коцюбинський). 3. кому і без дод., пред., заст. Гарно, личить. Дивися, ненько, чи хорошенько, чи хорошенько і подібненько (П. Чубинський). 4. пред. і вставне слово, зах., заст. Імовірно, скидається на те, схоже на те. Що ти, милий, д…