полювання[полюва́ння]

полюва́ння -я, с. Дія за знач. полювати . Т и хе полюв а ння — збирання грибів.

ПОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. полюва́ти. Не тоді собак годувать, як на полювання їхать (прислів'я); Раннім ранком ми з Ласкаро Подались на полювання На ведмедя (Леся Українка); Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Рильський); Тяжко починалося його полювання на землю. В усі боки шарпався чоловік, щоб роздобути копійку, ходив на заробітки (М. Стельмах); Поблизу Південно-Африканського узбережжя океанські хвилі віками приховували від людей алмази, на які тепер почалося справжнє полювання... (з газ.). (1) Безрушни́чне полюва́ння: а) полювання без застосування вогнепальної зброї – з використанням пасток, капканів тощо; б) (перен.) спостереження за дикими тваринами і птахами, фіксація сцен з їхнього життя за допомогою фотоапарата, кінокамери та ін. △ (2) Парфо́рсне полюва́ння – різновид полювання з гончими псам…