поліція[полі́ція]

полі́ція -ї, ж. 1》 Система особливих органів державного управління для охорони існуючого ладу і встановленого порядку. || Під час Великої Вітчизняної війни – система таких органів управління в тимчасово окупованих фашистами районах. || розм. Будинок, приміщення, де розміщені такі органи. 2》 збірн. Особи, які служать у таких органах; поліцаї.

ПОЛІ́ЦІЯ, ї, ж. 1 . У дореволюційній Росії і в капіталістичних країнах – система особливих органів державного управління для охорони безпеки існуючого ладу і встановленого порядку. Ну, що тут довго: він тайний агент. Служить в поліції (М. Коцюбинський); Йосиф готує відповіді на питання, які можуть йому ставитися в комісаріаті поліції (Ірина Вільде); // Під час Великої Вітчизняної війни – система таких органів управління в тимчасово окупованих фашистами районах. Начальником поліції він став з першого ж дня фашистської навали і з першого ж дня почав наганяти жах на весь район (О. Довженко); // розм. Будинок, приміщення, де розміщені такі органи. Валка простувала горою до поліції (Панас Мирний); Він [війт] побіг здуру в поліцію скаржитись на село комендантові, але поліцію вже вартували Зеленюкові та Паращині легіні з мадярськими карабінами (П. Козланюк). 2. збірн. Особи, які служать у таки…