починатися[почина́тися]

почина́тися - а ється, недок. , поч а тися, -чн е ться, док. 1》 Починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися. || Розпочинати новий етап засвоєння чого-небудь. || Наставати, надходити (про певні природні явища). || Зав'язуватися (про початок якоїсь битви, бійки, сварки, суперечки і т. ін.). || між ким . Виявлятися (про перші ознаки почуття, що зароджується). 2》 з інфін. , заст. Виявляти перші ознаки якоїсь дії або стану. 3》 також за чим . Простягатися, брати свій початок від чого-небудь (про те, що має довжину, ширину, висоту). || Вести лік від якоїсь часової межі. 4》 чим , із чого . Бути першою ознакою зародження, настання чого-небудь. || Те саме, що походити I 2). 5》 Діятися, чинитися. 6》 тільки док. Увійти у звичай.

ПОЧИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПОЧА́ТИСЯ, чне́ться, док. 1 . Починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися. Вечірнє життя починалось по окремих хатах (М. Коцюбинський); Справжня робота, Докіє, починається навкруги, в усій країні (М. Стельмах); Почалося прощання, обнімання, почувся плач, голосіння... (Панас Мирний); // Розпочинати новий етап засвоєння чого-небудь. На другий день Семен знав цілу азбуку. Почались склади (М. Коцюбинський); // Наставати, надходити (про певні природні явища). У нас в Києві тепер вже починається справжня весна (Леся Українка); Над тихою святковою землею високими золотими мазками починається ранок (М. Стельмах); Настала пилипівка. Почалася зима (І. Нечуй-Левицький); // Зав'язуватися (про початок якоїсь битви, бійки, сварки, суперечки і т. ін.). [Голос покликача:] Теофіл .. має слово. [Римлянин .. (позіхає):] Ну, починяється (Леся Українка); Козаки теж пустили…