практика[пра́ктика]

пра́ктика -и, ж. 1》 У філософії – вся діяльність людей, спрямована на перетворення матеріального світу (на створення матеріальних і духовних цінностей, необхідних умов існування суспільства, втілення в життя ідей, планів, намірів). 2》 Життя, дійсність як галузь застосування й перевірки достовірності певних настанов або висновків. 3》 Здійснення, проведення чогось (звичайно як втілення в життя ідей, планів, намірів і т. ін.). || Діяльність кого-, чого-небудь як набуття певних знань, навичок, досвіду і застосування їх у чомусь. || Набутий досвід, сукупність навичок, конкретних знань у певній галузі діяльності. 4》 Застосування і закріплення теоретичних знань учнів, студентів і т. ін. на виробництві. 5》 Діяльність або коло діяльності лікаря чи юриста. || Стажування на певній роботі.

ПРА́КТИКА, и, ж. 1 . У філософії – вся діяльність людей, спрямована на перетворення матеріального світу (на створення матеріальних і духовних благ, необхідних умов існування суспільства, втілення в життя ідей, планів, намірів). Будучи істотним виявом активності людини, практика водночас не суперечить об'єктивним закономірностям дійсного світу (з публіц. літ.). 2. Життя, дійсність як галузь застосування й перевірки достовірності певних настанов або висновків. Згоджуюсь з Вами, що нам слід би мати свою газету поп[улярну], але щоб перевести сю думку на практику, треба бути на Укр[аїні] і довідатись про обставини (Леся Українка). 3. Здійснення, хід, проведення чогось (звичайно як втілення в життя ідей, планів, намірів і т. ін.). Всі здобутки науки, демонстрація й ужиток яких не потребували великих витрат, провірялися [перевірялися] тут же на практиці (Г. Хоткевич); На практиці право батьків…