Привіт[Приві́т]

приві́т -у, ч. 1》 Вираження доброзичливого ставлення, дружніх почуттів до кого-небудь. || Слова, які виражають таке ставлення, такі почуття. || кому і без додатка . Вітання, адресоване кому-небудь при зустрічі, в листі і т. ін. Передавати привіт . 2》 розм. Прихильне ставлення до кого-небудь. || заст. Зустріч, прийом.

ПРИВІ́Т, у, ч. 1 . Вираження доброзичливого ставлення, дружніх почуттів до кого-небудь. [Грицько:] Ви ж знаєте, що наші старі й досі ворогують, – одно на одного дивитись не зможе. А от Євдокія Васильовна, спасибі їм, до мене завжди з добрим словом і привітом (Панас Мирний); Батько з сином замість привіту після довгої розлуки почали молотити один одного (О. Довженко); // Слова, які виражають таке ставлення, такі почуття. [Хуса:] Невже тобі так тяжко привітати моїх гостей? Я ж не прошу багато. Ну, вийди їм назустріч, уклонися, промов до Марції якийсь привіт... (Леся Українка); Вона почала одержувати силу листів з привітами і поздоровленнями (В. Кучер); Я до віконечка поліз .. Ще раз поглянути на світ Та горам кинути привіт (П. Грабовський); * Образно. Гудок скрикнув спросоння... Над хлібами стиглими покотився ранковий привіт... (А. Головко); // кому і без дод. Вітання, адресоване кому-неб…