прикладка[при́кладка]

при́кладка -и, ж. 1》 діал. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст; примовка. || зневажл. Глузливий, перев. римований дотеп, глузливе прізвисько. 2》 лінгв. Означення, що виражається іменником і узгоджується з пояснюваним словом у відмінку.

ПРИ́КЛАДКА, и, ж. 1. діал. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст; примовка. Було, розкаже [Тарасович] і те, що давно чув, так з такими ж додатками, прикладками і приказками, що й не пізнаєш того оповідання (О. Стороженко); Почав [Васюта] вигадувати, – він був митець на такі прикладки: – Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита, а він каже: чорт батька зна яка паскудна одежа: не можна хліба їсти лежа [лежачи] !.. (Б. Грінченко); // зневажл. Глузливий, перев. римований дотеп, глузливе прізвисько. Як же зирнули на неї [Ївгу] ті паничі, як зарегочуться, як стали її на сміх піднімати та усякі прикладки прикладати (Г. Квітка-Основ'яненко); Така була та Маруся Ковбанівна. Скине оком – наче до тебе заговорить, а заговорить – наче заграє. Який би то і козак був, щоб до неї з жартами, з прикладками! Т…