провулок[прову́лок]

прову́лок -лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. || Обмежені двома вулицями два ряди будинків із проїздом та проходом між цими рядами.

ПРОВУ́ЛОК, лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках з застояним теплом (М. Коцюбинський); Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (В. Сосюра); Адреса, записана на папірці, вела з головної вулиці в тихі зелені провулки, де в нагрітому сонцем повітрі пливли пахощі квітів (Д. Ткач); * У порівн. Є долина, мов провулок, Звуть її “дорога духів” (Леся Українка); // Обмежені двома вулицями два ряди будинків з проїздом та проходом між цими рядами. – Схочете, заходьте, Катре. Це недалечко тут – Дніпровський провулок, п'ять, – спитаєте (А. Головко); Брати Столярови докінчували вже чи не сороковий рейс з кінця в кінець Третього Малого провулка (Ю. Смолич).