прогалина[прога́лина]

прога́лина -и, ж. 1》 Проміжок між чим-небудь. 2》 Просторе, вільне від дерев, хлібів, іншої рослинності місце на узліссі, серед лісу, в саду, в полі і т. ін.; велика галява. || Голе, позбавлене льодового покриву місце на поверхні води. 3》 перен. Упущення, пропуск. || Недолік, вада, хиба.

ПРОГА́ЛИНА, и, ж. 1 . Проміжок між чим-небудь. Носять [люди] каміння і замуровують прогалину (Леся Українка); Підскочив [Панько], ухопився руками за вершок і, соваючи босими ногами по брамі, зачіпав нігтями за цвяхи, за прогалини межи дошками (Л. Мартович); У кузові стояли ящики з консервами, між ними в прогалинах насипом лежала морожена слизька риба (С. Голованівський). 2. Просторе, вільне від дерев, хлібів, іншої рослинності місце на узліссі, серед лісу, в саду, в полі і т. ін.; велика галява. Сів [Павло] на коня й пустився на прогалину, що була серед квітів у царському саду (В. Королевич); Молода компанія перебігла його [садок] і розсипалась на широченькій прогалині перед домом, серед квітників (І. Нечуй-Левицький); З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш (Леся Українка); Коли взяти вбік до лісового озера, дерева рідшають, відкриваючи чималу прогалину (М. Стельмах)…