прогулянка[прогу́лянка]

прогу́лянка -и, ж. 1》 Ходіння або катання для відпочинку, розваги. || Прохідка, гуляння (звичайно тварин). || Прохідка ув'язнених у тюремному дворі. 2》 Легка, приємна подорож, мандрівка і т. ін., що не завдає труднощів. || ірон.

ПРОГУ́ЛЯНКА, и, ж. 1 . Ходіння або катання для відпочинку, розваги. Ядзі лишились тихі прогулянки з матір'ю на свіжому сільському повітрі (Н. Кобринська); Після пам'ятної бурі Ольга сьогодні вперше виїхала на прогулянку (Я. Галан); // Прохідка, гуляння (звичайно тварин). – Гляньте, ось ведуть нашого “Чарлі” на прогулянку, – вказала Софія Карлівна вниз, де в цей час саме проходив молодий слуга з прирученим леопардом (О. Гончар); Починаючи з п'ятого-шостого дня після опоросу, свиноматку випускають на прогулянку, спочатку без поросят, а потім і з ними (з наук. літ.); // Прохідка ув'язнених у тюремному дворі. Сьогодні на прогулянці він образив начальника, якого ненавиділа вся тюрма, і тепер мусив іти до карцера (С. Васильченко); – 215-ту [тюремну камеру] порозсаджувати поміж інші, а всім, що співали, забрати щоденну прогулянку (П. Козланюк). 2. Легка, приємна подорож, мандрівка і т. ін., що…