репліка[ре́пліка]

ре́пліка -и, ж. 1》 Коротке висловлювання, зауваження одного співбесідника іншому з нагоди чого-небудь. || Коротке заперечення, закид, зауваження, висловлені з місця ораторові. 2》 Відповідь або заперечення, зауваження однієї дійової особи іншій у сценічному діалозі. 3》 юр. Заперечення сторони на судовому процесі. 4》 муз. Повторення музичної фрази іншим голосом чи інструментом або в іншій тональності. 5》 біол. Молекула нуклеїнової кислоти, синтезована на іншій молекулі (матриці). 6》 Точна копія чогось.

РЕ́ПЛІКА, и, ж. 1 . Коротке висловлювання, зауваження одного співбесідника іншому з нагоди чого-небудь. Франчуків ще стояв кілька секунд у вичікуючій [вичікувальній] позі. Потім злісно рвонув з лавиці всі свої причандали і вийшов пріч, хрьопнувши дверима. – І корчмареві не заплатив – почулися окремі репліки (Г. Хоткевич); Генерали сіли поруч за столом, обмінювалися скупими репліками (Іван Ле і О. Левада); Поспіхом, затинаючись, схлипуючи, Дем'ян розповідає. Дзевалтовський слухає й зрідка кидає короткі репліки: сволота... мерзотники... (Ю. Смолич); // Коротке заперечення, закид, зауваження, висловлені з місця ораторові. [Романюк:] Ми, як думаємо, так і говоримо. [Вітровий:] Не завжди. [Романюк:] На репліки не відповідаю (О. Корнійчук); – Попав пальцем у небо! – озвавсь від порога Бондаренко. Промовець від несподіванки трохи розгубивсь... Не відповівши нічого на репліку, говорив далі, хоч…