розвага[розва́га]

розва́га -и, ж. 1》 Те, що розвеселяє, розважає людину. || перев. мн. Заходи з метою розвеселяти, розважати людей. || Місце, де людина може повеселитися, розважити себе. 2》 Те, що заспокоює, утішає кого-небудь у горі, нещасті і т. ін.; утіха. 3》 зах. Розсудливість.

РОЗВА́ГА, и, ж. 1 . Те, що розвеселяє, розважає людину. Для середульшого сина Анта не було більшої розваги, як піти до корчениці [кузні], сісти там у куточку, дивитись, як кузнеці [ковалі] сиплють вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю (С. Скляренко); Шлях стелився їм далекий. Раділи йому тільки діти й підлітки, що їхатимуть верблюдами разом з матерями або верхи. Все, що зустрічатиметься їм у путі, буде для них розвагою і радістю (З. Тулуб); // перев. мн. Заходи з метою розвеселяти, розважати людей. Ясно, що й на ялинці чи на іменинах у Кіри Бася вигадала чимало дотепних розваг (О. Копиленко); // Місце, де людина може повеселитися, розважити себе. Тут, біля Дніпра, безліч розваг (О. Донченко); Культурних розваг в комуні було тоді небагато. Приміщення під клуб ще не було відремонтоване (І. Микитенко). 2. Те, що заспокоює, утішає кого-небудь у горі, нещасті і т. ін.; утіха. Вон…