рука[рука́]

рука́ -и, ж. 1》 Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. || Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть. || Кожна з двох передніх кінцівок мавпи. || Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини. Бити по руках — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось. Дати по руках кому — рішуче припинити чиї-небудь дії (зазвичай шкідливі), змусити відмовитися від них. Зв'язувати по руках і ногах — сковувати чиїсь дії, заважати в чому-небудь, не давати змоги вільно діяти. Зіграти на руку кому — допомогти кому-небудь, посприяти в чомусь. Іти на руку кому — сприяти, ставати в пригоді кому-небудь. На руках чиїх, у кого — а) під чиєю-небудь опікою, на чиємусь утриманні; б) у чиєму-небудь володінні, розпорядженні; в) у чиїй-небудь присутності (померти). На руку кому що — щось влаштовує кого-небудь, збігається з його бажаннями. На руку! — військова команда, що означає: взяти гвинтівку, автомат і т. ін. напереваги. На швидку (скору) руку — квапливо, поспіхом, похапки. [Не] з руки кому — а) вигідно (невигідно), [не] варто кому-небудь, [не] влаштовує когось; б) зручно (незручно); в) [не] личить, [не] годиться, [не] потрібно. Підвертатися під руку — випадково опинятися поблизу, біля, в полі зору кого-небудь. Піднімати руку — а) (на кого – що) бити кого-небудь, робити замах на когось, щось, зазіхати на що-небудь; б) (на себе) кінчати життя самогубством; в) (на кого – що) засуджувати кого-, що-небудь. По руках — вирішено, домовились. Руки вгору! — наказ здатися без бою, не чинячи опору. Руки геть від кого — чого! — вигук, який виражає вимогу невтручання в чиї-небудь справи, збереження недоторканності кого-, чого-небудь. 2》 Кожна з верхніх кінцівок людини як знаряддя діяльності, праці. || перен. Слід, результат чиєї-небудь діяльності. Брудними руками робити що — нечесно, непорядно (діяти). Від руки — ручним способом. Під руку говорити кому — заважати кому-небудь працювати, розмовляючи з ним або розглядаючи його роботу. Права рука чия — чий-небудь найближчий помічник, спільник. Руки не піднімаються до чого — немає сил, бажання робити що-небудь. Умілі руки — про людину працьовиту, вправну в роботі. 3》 тільки одн. Манера писання, почерк. Підробляти руку чию — писати почерком, дуже схожим на чий-небудь. 4》 тільки мн., перен. Робоча сила, робітники. || Здатність до праці, діяльності. Роботящі руки. 5》 тільки мн., перен. Про людину взагалі, яка має відношення до того, про що йде мова. З (із) других (третіх і т. ін.) рук — через посередника (посередників); не безпосередньо. З (із) перших рук — без посередника (посередників); безпосередньо. З рук на руки — безпосередньо, особисто кому-небудь (віддавати, передавати і т. ін.). Ходити (піти) по руках — а) переходити від одного до іншого; б) зневажл. вступати у статеві зносини то з одним, то з іншим (про жінку). 6》 перев. з означ., перен. Символ влади, панування. Брати в [свої] руки — а) (кого) підкоряти собі, примушувати слухатися, коритися і т. ін.; б) (що) переймати на себе керівництво, управління чим-небудь; в) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь. Брати себе в руки — переборюючи свої почуття, настрій і т. ін., добиватися повного самовладання. Прибирати до [своїх] рук — а) (кого) підкоряти собі кого-небудь, примушувати слухатися; б) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь. У (в) надійних руках зі сл. бути, перебувати і т. ін. — у людини, яка викликає повне довір'я. 7》 тільки одн., перен., розм. Впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь. Мати руку — користуватися протекцією, підтримкою, допомогою впливової людини. 8》 тільки одн. Згода на шлюб, на одруження. Віддавати руку [і (й) серце] кому — а) погоджуватися стати чиєю-небудь дружиною, одружуватися з кимсь; б) погоджуватися на одруження своєї дитини з ким-небудь.

РУКА́, и́, ж. 1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Т. Шевченко); Входила прачка .. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (М. Коцюбинський); Пам'ятаю – його я маленьким брав на руки, співав про село (В. Сосюра); – Так і хочеться сказати – краще б руками працював, ніж язиком (В. Підмогильний); Вони [батьки] сидять за столом, поклавши перед себе жилаві руки. Ось сухі і нервові мамині, ось татові – важкі, неначе гирі (В. Стус); * Образно. Що скажуть, коли довідаються, що він, найлояльніший з лояльних, найпокірніший з покірних, вирвав її з рук справедливості? (І. Франко); // Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть. – На, – сказала вона Чіпці, подаючи гроші правою рукою, а лівою зачиняючи скриню (Панас Мирний); – Стій, Тимофію! – чорна рука Варчука лягла на білу кроківку. – Маю говорити з тобою (М. Стельмах); // Кожна з двох передніх кінцівок мавпи.; // Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини. Механічна рука опустила в атомний реактор ампулу з тонкою сталевою трубкою (з наук.-попул. літ.). 2. Кожна з верхніх кінцівок людини як знаряддя діяльності, праці. Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Панас Мирний); О дзвоне крапель весняних, О брость набрякла на деревах! Хіба ж не треба рук моїх Для виросту садів вишневих? (М. Рильський); // перен. Слід, результат чиєї-небудь діяльності. Стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар, годинник, рукописи, аркуші писані, друковані, білі – все ніби в якомусь неладі розкинуте по столі, але на всьому видко дбалу, люблячу жіночу руку (Г. Хоткевич). 3. тільки одн. Манера писання, почерк. – Ага, я й забувсь – ось до тебе лист! Здається, від Богдана, – його рука, – сказав Павло, добуваючи з бокової кишені листа (Леся Українка); – А ось глянь, голубко, – подав він їй конверта, .. – чи ти не знаєш, чия се рука? (С. Черкасенко). 4. тільки мн., перен. Робоча сила, робітники. Ішла [Левантина] в сусіднє село, – може, знайде там роботу. Тепер жнива, то скрізь рук треба (Б. Грінченко); – А що, коли й зовсім не наймемось? – стривожено вигукувала старша Лісовська. – Гляньте, скільки тих рук шукають сьогодні роботи! (О. Гончар); // Здатність до праці, діяльності. Ти хочеш бути моїм паном, хочеш взяти мене... мої руки, мій розум, мою волю і моє серце... (М. Коцюбинський); Марко мало вірив у те, що сьогодні він зможе десь продати свої руки (І. Цюпа). 5. тільки мн., перен. Про людину взагалі, яка має відношення до того, про що йде мова. Чиїх рук не втекла Хоменкова дочка Хвеська?.. Не втекла Максимових рук! (Панас Мирний); Бійці, як білки, вправно перескакували по столітніх повалених деревах, але коням з вантажем перебиратись було далеко важче. Деякі з них застрявали між дерев і, несамовито б'ючись, виламували ноги. Їх тут же кидали, розібравши боєприпаси по руках (О. Гончар). 6. перев. з означ., перен. Символ влади, панування. Ще ніколи піщани не зазнавали такого лиха, як тоді, коли ними правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний); Над тою щасливою країною простяг свою потужну руку справедливий і мудрий султан (М. Коцюбинський); Був чотирнадцятий, був чорний рік .. В болоті грузли чоботи. Тяжка Давила землю і людей рука (М. Рильський). 7. тільки одн., перен., розм. Впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь. – Знаєте, чиїм ад'ютантом Білограй був у війну? Знаєте! Отож. Генерала армії. От що за рука в нього там, нагорі (Ю. Мушкетик); – Ні! .. Добре розуміє, що без “руки” Він місця не нагріє (А. Крижанівський). 8. тільки одн. Згода на шлюб, на одруження. Бода́й тобі́ ру́ки і но́ги полама́ло! див. полама́ти; Бра́тися / взя́тися за ру́ки див. бра́тися; Вести́ під (попі́д) ру́ки див. вести́; Вести́ під ру́ку див. вести́; Ви́важити ру́ку див. вива́жувати; Вклада́ти / вкла́сти в ру́ку (в ру́ки) див. уклада́ти¹; Гра́ти в чоти́ри руки́ див. гра́ти; Держа́тися пра́вої руки́ див. держа́тися; Жи́ти з пра́ці рук свої́х див. жи́ти; (1) Жіно́ча рука́ – те саме, що Жіно́чий по́черк (див. по́черк). Жіночою незнайомою рукою було написано: – Женю, друже мій! (О. Гончар); Замаха́ти рука́ми див. замаха́ти; Затира́ти ру́ки див. затира́ти; Згорну́ти ру́ки хресто́м див. згорта́ти; Зі збро́єю в рука́х див. збро́я; Зчепи́тися рука́ми (рученя́тами) див. зчі́плюватися; На па́льцях одніє́ї руки́ мо́жна порахува́ти див. мо́жна; Напрацьо́вані ру́ки див. напрацьо́ваний; Неви́ди́ма си́ла (рука́ і т. ін.) див. си́ла; Не пода́ти помічно́ї руки́ див. подава́ти¹; Но́ги (ру́ки і т. ін.) мов (як, ні́би і т. ін.) чужі́ див. нога́; (2) Опада́ють / опа́ли ру́ки у кого, рідко кому – хтось не хоче або не має сили робити що-небудь. Лаврін стояв ні живий ні мертвий. В його й руки опали (І. Нечуй-Левицький); [Гніт:] Це мене так образило, що у мене раптом опали руки (М.…