рятувати[рятува́ти]

рятува́ти - у ю, - у єш, недок. , перех. Усувати загрозу смерті, знищення і т. ін. для кого-, чого-небудь; захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя, існування. || Визволяти кого-, що-небудь із біди, з неволі і т. ін. || Оберігати, укривати кого-небудь від чогось шкідливого, небажаного, небезпечного і т. ін. || наказ. сп. рят у йте. Уживається як волання, заклик негайно прийти на допомогу, захистити в біді, від небезпеки і т. ін. Рятув а ти [гр і шну (сво ю )] д у шу — у християнській релігії – позбавляти себе або когось від гріхів; звільняти себе або когось од вічних мук у загробному житті.

РЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. Усувати загрозу смерті, знищення і т. ін. для кого-, чого-небудь; захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя, існування. Маріора раз у раз зривалась з постелі, щоб бігти на виноградник – рятувати кущі (М. Коцюбинський); Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Гарно рятувати людей! Краще, ніж убивати! (О. Гончар); // Визволяти кого-, що-небудь із біди, з неволі і т. ін. [Лицар:] Кажи мені по-людськи, що тобі від мене треба. Нащо рятувала мене з темниці? (Леся Українка); І радісно, приємно відчувати, що й ти її, цю землю, рятував, коли тебе на бій Вітчизна-мати покликала у полум'я заграв (І. Гончаренко); Азат заспівав старовинну тягучу пісню про жигіта [джигіта] і його коня, який рятує хазяїна від погоні (З. Тулуб); // Оберігати, укривати кого-небудь від чогось шкідливого, небаж…