боліти[болі́ти]

болі́ти I -л и ть, недок. 1》 у кого , рідше кому , розм. , рідко кого , також без додатка . Давати відчуття фізичного болю (про яку-небудь частину тіла). || безос. Душ а бол и ть — про почуття великого жалю, туги, журби. 2》 кому , кого , перен. Завдавати страждання кому-небудь, мучити когось. || безос. II - і ю, - і єш, недок. Відчувати біль, переживати горе; страждати, мучитися. || за кого – що , розм. Хвилюватися, піклуватися за кого-, що-небудь; уболівати. Боліти серцем . III - і ю, - і єш, недок. , розм. , рідко . Те саме, що хворіти .

БОЛІ́ТИ¹, ли́ть, недок. 1. у кого, рідше кому, розм., рідко кого, також без дод. Давати відчуття фізичного болю (про яку-небудь частину тіла). У невмілого руки не болять (прислів'я); Кого болять кості, той не думає в гості (Номис); Та болять ручки. Та болять ніжки, Та пшениченьку жнучи (П. Чубинський); Голова горить, і серденько кипить, і тіло болить (Марко Вовчок); – Чого ти, сину, став такий смутний? Чи в тебе що болить? (І. Нечуй-Левицький); Дуже сумував і од того перший раз на Капрі боліла мені голова і груди (М. Коцюбинський); Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли (Леся Українка); Десь дзюрчала вода, і тому, що вона промжичила мозок, боліла голова (М. Хвильовий); Укус деяких комах болить тому, що у ранку потрапляє отрута (із журн.); // безос. Сухе тіло його ще дужче розгорялося; очі застилало заволокою; у висках – сіпало; у грудях – боліло-хрипіло (Панас Мирний); Він затискав зуби та кривився, щоб не стогнати, – так його боліло за кожним рухом десь під лопаткою (М. Коцюбинський); – А вдарив катюга дуже, – весело додала Софійка, сміючись, – аж досі болить (В. Винниченко). 2. кому, кого, перен. Завдавати страждання кому-небудь, мучити когось. Тяжко було б описати, як ті сльози боліли пані Шумінській (Н. Кобринська); Промине, проплине? Наче лист по воді, Все, що в дні молоді Так боліло мене (І. Франко); Але та зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (М. Коцюбинський); Болить і йому кривда, що її чинить над посполитими шляхта (П. Панч); Ярославові боліла синова невдячність (В. Дрозд); Не слід спекулювати на тому, що болить основній масі виборців (з газ.); // безос. Перейматися чим-небудь. [Руфін:] Ні, мене болить, що Римом зватись може така потвора... (Леся Українка); О, Україно! Сонце волі! Від ран твоїх мене болить (П. Тичина). БОЛІ́ТИ², і́ю, і́єш, недок. Відчувати біль, переживати горе; страждати, мучитися. Кожен за себе думав, кожен за себе болів, мучився (Панас Мирний); Даремно клопотав [суддя] свою голову, кидався і болів (Н. Кобринська); Нам дано ідіотський шматок м'язів і нервів, що зветься серце, щоб тліти ним, і боліти, й мучитись (І. Багряний); // за кого – що. Хвилюватися, піклуватися за кого-, що-небудь; уболівати. Слово честі, Аміджан переконується, що цей мулла таки природно нервується, боліє за нього (Іван Ле); Він безумовно своя людина, що боліє за роботу заводу (В. Собко). ◇ (1) Болі́ти душе́ю – дуже переживати, уболівати, тривожитися за кого-, що-небудь. Галя за всіх боліла душею (Панас Мирний); Глибоким зором і пером тонким Він [М. Коцюбинський] слугував народові своєму, Боліючи душею разом з ним (М. Рильський); (2) Болі́ти (уболіва́ти, пережива́ти і т. ін.) за свою́ (вла́сну) шку́ру – дбати лише про особисті інтереси, про себе, перев. нехтуючи інтересами інших людей. – Хіба ж то чоловік? Він заради вигідної служби з відьмою побратається. А думаєш, за людей вболіває? За себе! За свою шкуру боліє! (Григорій Тютюнник); – Ти за свою шкуру не переживай (С. Голованівський). БОЛІ́ТИ³, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що хворі́ти 1. Вона не боліла, вона не страждала, а час від часу догоряла, мов свічечка (Г. Квітка-Основ'яненко); На другий рік по весіллю вмерла [Чайчиха]. Не дуже й боліла (Марко Вовчок); Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний).