гарний[га́рний]

га́рний -а, -е, вищ. ст. кр а щий і л і пший, рідко гарн і ший, -а, -е. 1》 Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін. || Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя. || Приємний для слуху; милозвучний. || Блискучий, ефектний. 2》 Який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення. || Який сприяє успіхові, пов'язаний з ним; вдалий. || Про погоду, клімат і т. ін. || Про душевний стан. 3》 у знач. ім. г а рне, -ного, с. Те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення. 4》 З позитивними моральними якостями (про людину). || Який має досвід, знає свою справу. || Зразкової поведінки (про молодь, дітей). 5》 розм. Значний за кількістю або розміром. || фам. Сильний, значний. 6》 розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь.

ГА́РНИЙ, а, е, вищ. ст. кра́щий і лі́пший, рідко гарні́ший, а, е. 1. Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін.; красивий. Галочка в'яже квіточки, та які вміла, які знала, самих гарних наробила (Г. Квітка-Основ'яненко); Сама Венеція, де я вже другий день – така гарна, що трудно описати (М. Коцюбинський); Ой ялинка-деревце! Ось тобі і те, і це, Щоб ти гарною була, Наче квітка розцвіла (М. Рильський); // Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий. Тільки тепер усі побачили, який він був гарний, стрункий, широкогрудий – справжній красень (О. Гончар); Цей лейтенант гарний на вроду і зовсім юний. Йому років двадцять (Є. Доломан); // Приємний для слуху; милозвучний. Яка гарна делікатна мелодія! (І. Нечуй-Левицький); Лисенко хоче в марті [у березні] ставити оперету дитячу “Зима й весна”, – дуже гарна музика, але страх трудна, страх! (Леся Українка); Гарний сильний голос співав на воді (М. Коцюбинський); // Блискучий, ефектний. Часом людей тільки гарними словами вловляють, що ж то дією власною можна! (Марко Вовчок). 2. Який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення; добрий. Вам сміх, мені гостинців в'язка. Чи гарна моя казка? (Л. Глібов); Видання, щодо друку – дуже гарне, ясне, без помилок (Панас Мирний); Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно зроблене, наче його зробив справжній майстер (І. Нечуй-Левицький); Вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо (Б. Грінченко); Торік там були білі буряки; гарніші забрано, – зосталася гнилувата дрібнеча (В. Барка); – Я “винайшов” дуже гарну польову стежку від млина ліворуч (Ірина Вільде); // Який сприяє успіхові, пов'язаний із ним; вдалий. Чи де бенкет, чи де обід Або весіллячко, родини, – Такої гарної години Ніколи не втеряю я [Муха] (Л. Глібов); [Білокінь:] Новину гарну привезла вам (З. Мороз); // Про погоду, клімат і т. ін. Все те сталось в теплу, гарну Пообіднюю годину (Леся Українка); Був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак, І ниви за городом (О. Довженко); // Про душевний стан. Вранці .. встаю зовсім бадьорий, в гарному настрої (М. Коцюбинський). 3. у знач. ім. га́рне, ного, с. Те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення. Відчиняються вічнозелені левади, замаєні квітами казковими, шумлять прохолодні гаї, повіває вітерець з-поза світа, – велике, вічне, гарне промовляє до серця (Б. Лепкий); – Думайте про велике і гарне, як наприклад, моя поезія (Ю. Андрухович). 4. Який має позитивні моральні якості. – І гарний сей чоловік Грицько, коли б не пив (Панас Мирний); “Гарний хлопець і мені подобається: тихий, спокійний, добрий..” – думала Маруся (І. Нечуй-Левицький); // Який характеризується зразковою поведінкою (перев. про молодь, дітей). Гарний син, тихий, роботящий (Ю. Яновський); // Який має досвід, знає свою справу. А коли б я схотів винести ту одежу на торг, де продають одежу гарні кравці, то мене б засміяли (М. Коцюбинський); – Гарний розвідник, – казали товариші (Ю. Яновський). 5. розм. Значний за кількістю або розміром. Випав гарний ливний дощ (М. Коцюбинський); // фам. Сильний, потужний. Побачив над собою занесену руку й почув такий гарний удар в тім'я, що випустив з рук каната й одразу ж загубив пам'ять (Ю. Яновський). 6. розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь. – Це справді знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дає видавцем (І. Нечуй-Левицький); [Храпко:] Так отакому вас навчають [у гімназії]? Гарному – нічого сказати... (Панас Мирний).