кімната[кімна́та]

кімна́та -и, ж. 1》 Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач. ), покій. 2》 з означ. і чого . Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі тощо. Кімн а та м а тері й дит и ни — приміщення в будинку вокзалу, автостанції тощо для відпочинку транзитних пасажирів – матерів з дітьми.

КІМНА́ТА, и, ж. 1 . Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; покій (у 1 знач.). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка); Спить спокійно у другій кімнаті кароокий, смуглявий синок (В. Сосюра); Його пропустили в кімнату директора, який зразу спитав: – Чи ти добрий конюх? (В. Барка); Я знімав невеличку кімнату недалеко від Академії (Д. Білий). 2. з означ. і чого. Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі і т. ін. Класна кімната в сільській школі; по стінах географічні карти, малюнки (С. Васильченко); У корпусів Інституту теоретичної кібернетики характерна особливість: на кожному із семи поверхів є по дві-три семінарських кімнати площею сімдесят квадратних метрів (з наук.-попул. літ.); Як правило, навчальна кімната має прямокутну форму з р…