ніс[ні́с]

н о са, ч. 1》 Орган нюху у вигляді виступу над ротом із дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Витикати носа . Водити за ніс . Дерти носа . Лиш а ти з н о сом — обдурювати кого-небудь. Сідлопод і бний ніс — деформація носа, яка характеризується наявністю западини у середній частині спинки. С о вати [свог о ] н о са куди — втручатися в що-небудь. Ут е рти н о са кому — а) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось; б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках. 2》 Дзьоб птаха. 3》 Передня частина човна, судна, літака і т. ін. 4》 Передня частина взуття.

НІС, но́са, ч. 1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Л. Глібов); Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні буде шторм, – каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря (Ю. Яновський). 2. Дзьоб птаха. В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (М. Коцюбинський); Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Григорій Тютюнник). 3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін. Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Панас Мирний); На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Ю. Смолич); Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (В. Кучер). 4. Передня частина взуття. Як шалений вибіг [Антін] на сходи – термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Ірина Вільде). Зарива́тися / зари́тися но́сом див. зарива́тися¹; (1) Зди́блений ніс (но́сик) – кирпатий ніс (носик). Під чубом [у Яші] – злегка здиблений носик, сполохнуті брови і маленькі колючі очі (В. Земляк); Муги́кати під ніс див. муги́кати; Носова́ ху́сточка (хусти́нка, ху́стка); розм. Ху́сточка до (для) но́са див. ху́сточка; (2) Орли́ний ніс – тонкий з горбинкою ніс. На вилицях тугими жолудями випинаються видовжені м'язи, ніздрі орлиного носа пашать гнівом (М. Стельмах); Осідла́ти но́са (ніс) окуля́рами див. осідла́ти; Сьо́рба́ти но́сом див. сьо́рба́ти; Ти́цяти (ти́цькати) / ти́цьнути під [са́мий] ніс (ме́жи о́чі) див. ти́цяти; Ху́стка до (для) но́са див. ху́стка. △ (3) Ри́мський ніс – правильної форми великий ніс з горбинкою. Це був високий і стрункий сухорлявий юнак з римським носом і довгим волоссям, у сірому пальті (О. Донченко). ◇ [Аж] би́ти / вда́рити в ніс див. би́ти; [Аж] закрути́ло в но́сі див. закрути́ти²; Аж но́сом ба́ньки дме див. ду́ти; Вда́рити / вдаря́ти в ніс див. ударя́ти; Вда́рити по но́сі див. ударя́ти; Верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку) див. верну́ти¹; Взя́ти ду́лю [під ніс] див. узя́ти; Ви́сі́ти на но́сі див. ви́сі́ти; Ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са див. витика́ти¹; Відчува́ти (чу́ти) / відчу́ти (почу́ти) ню́хом (но́сом) див. відчува́ти; Ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс [на кві́нту], рідко ву́ха) див. ві́шати; (4) В ніс, зі сл. говори́ти, бала́кати і т. ін. – з носовим відтінком, гугняво. Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (О. Ільченко); Води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са, рідко за ки́рпу) див. води́ти; Вте́рти / втира́ти но́са див. втира́ти¹; Втри но́са див. утира́ти¹; Гляді́ти свого́ но́са див. гляді́ти; Гну́ти (де́рти, задира́ти) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) див. гну́ти; Де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] див. де́рти; Диви́тися не да́лі свого́ (вла́сного) но́са див. диви́тися; [До] но́са (носо́чка) [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти див. дістава́ти; Ду́ля (ду́лю) з ма́ком (під ніс) див. ду́ля; Залоскота́ло в го́рлі (в но́сі) див. залоскота́ти; Залоскота́ло в го́рлі (в но́сі) див. залоско́чувати; Заора́ти (зари́ти, запоро́ти) но́сом (рідко зуба́ми) [зе́млю, у зе́млю] див. зао́рювати; Заруба́ти [собі́] на но́сі див. зару́бувати; Зна́ти [ті́льки] з ми́ски (з но́са) та в рот див. зна́ти; (5) З но́са, жарт. – від кожної людини. – Коштуватиме це три карбованці з носа, – оголошує він далі (В. Собко); Плата за вхід скромненька – троячка з носа (О. Ковінька); (6) З-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са у кого, кого: а) з дуже близької відстані від кого-небудь. Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах); У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький); б) (перен.) безпосередньо, у когось. А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко); – Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський); З-під самі́сінького но́са. – Ти навіть цю Марту проґавиш .., її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко); [І] кома́р но́са не підто́чить див. кома́р; І но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти див. наверта́ти; Клюва́ти (клю́кати, покльо́вувати) но́сом див. клюва́ти; Клю́нути но́сом див. клю́нути; Копи́лити (закопи́лювати, зашпи́лювати, шпили́ти) / закопи́лити (скопи́лити, зашпили́ти) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.) див. копи́лити; Крути́ти в но́сі див. крути́ти; Крути́ти (покрути́ти) но́сом див. крути́ти; Лиша́ти / лиши́ти з но́сом див. лиша́ти; Лиши́тися (зали́ши́тися, рідко оста́тися і т. ін.) з но́сом <�Діста́ти / дістава́ти но́са> див. лиша́тися; Лови́ти [но́сом] окуні́в (окуні́, окунці́в) див. лови́ти; Ма́ти му́хи (му́ху) в но́сі див. ма́ти²; Ма́ти спи́чку в но́сі див.…