око[о́ко]

о́ко I -а, с. ( мн. о чі, рідко в і чі, оч е й – перев. з прийм. у). 1》 Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. || Те саме, що погляд . Редук о ване о ко — спрощена фізична модель ока, яка являє собою оптичну систему, що має тільки одну заломну поверхню. Схемат и чне о ко — фізична модель ока, яка являє собою оптичну систему із середовищами, характеристики яких відповідають константам реального ока. Циклоп і чне о ко — відсутність функціонального переважання одного із очей при бінокулярному зорі. Про л ю дськ е о ко — а) для порядку, заради пристойності; для годиться; б) для створення певного враження, потрібної думки про кого-, що-небудь. Закрив а ти о чі — а) (тільки док.) умерти; б) (тільки док., кому) стулити повіки померлому; в) (на що) удавано, навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. З лих о го о ка етн. — в упереджених уявленнях – в…

О́КО ¹ , а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й – перев. з прийм. у). 1 . Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко); Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей (М. Коцюбинський); Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах (М. Рильський); // Те саме, що по́гляд. Я подавала їй квіти, і листя, й трави – і з рук її не зводила очей (Леся Українка); Гайсин провів їх очима (П. Панч); На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (П. Загребельний). 2. розм. Здатність бачити; зір. Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: – Так, старію ..…