виняток[ви́няток]

ви́няток -тку, ч. Відхилення від звичайного, від загального правила. Без в и нятку — не виключаючи нікого, нічого. За в и нятком кого, чого — виключаючи кого-, що-небудь; крім когось, чогось. Як в и няток — крім кого-, чого-небудь.

ВИ́НЯТОК, тку, ч. Відхилення від звичайного, від загального правила. Винятки, очевидячки, минаємо (М. Коцюбинський); Чому ж її Олег мав бути винятком серед багатьох-багатьох чоловіків, наділених від природи плоттю й кров'ю? (Б. Антоненко-Давидович); Тато мій – рішуча й тверда людина, хоч мрійник. Нібито ці якості в людині не поєднуються, але тато, мабуть, виняток (В. Речмедін); Сержант Мак-Грегор являв собою прикрий виняток з правила (М. Білкун). Станови́ти ви́няток див. станови́ти². ◇ (1) Без ви́нятку, перев. зі сл. всі, все – не виключаючи нікого, нічого з певного кола, загалу; підряд. Досі вона була доброзичливою до всіх без винятку (О. Гончар); Вона належала до тих безневинних створінь, котрі вбирали в себе все без винятку, неначе морська губка (О. Чорногуз); Видавництво знайшло можливість залишити ціни минулого року на всі без винятку види продукції (з газ.); (2) За ви́нятком кого, чого – виключаючи кого-, що-небудь із якогось кола, загалу; крім. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (М. Трублаїні); Параска Кусюк чекала відвідувача. На стіл поставила все, за винятком гаряченьких вареників, які домлівали в печі (І. Сочивець).