вирішувати / вирішити[вирі́шувати / ви́рішити]

вирі́шувати -ую, -уєш і рідко виріш а ти, - а ю, - а єш, недок. , в и рішити, -шу, -шиш, док. , перех. 1》 з інфін. або підрядним додатковим .Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку. 2》 Знаходити яку-небудь відповідь; розв'язувати питання. || Доводити до певного результату яку-небудь дію, стан і т. ін. || Виконувати, здійснювати побудову, розміщення, добір і т. ін. чого-небудь певним способом.

ВИРІ́ШУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РІШИТИ, шу, шиш, док., що. 1. з інфін. або підрядним з'ясувальним. Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку. Килигей похмуро оглядав офіцера, ніби вирішував, що з ним робити (О. Гончар); Одного разу .. жителі села вирішили варту виставити (з легенди); Він вирішив більше погляду їй не подарувати, думкою за неї більше не згадати (Марко Вовчок); Стояла спека. І ми вирішили знову йти в ліс до свого улюбленого місця на річці (Олесь Досвітній); Вирішили, що Лодиженко говоритиме російською мовою, а за переклад брався сам Юсуп (Іван Ле). 2. Знаходити яку-небудь відповідь, розв'язувати питання, проблему і т. ін. Майже в кожному питанні, яке йому доводилось вирішати, він убачав якусь проблему (Л. Смілянський); Богдан завжди самостійно вирішував свої справи (Р. Іваничук); Сподіваюся, що Ви вирішите це питання до свого приїзду до Чернігова (М. Коцюбинський); Обличчя хлопця було відвертим і простим, воно зробило на ректора хороше враження, і він за цю коротку хвилю вирішив справу і щось тихо сказав секретарці (Григорій Тютюнник); // Доводити до певного результату яку-небудь дію, стан і т. ін. Інколи в умовах конспірації одна хвилина вирішує успіх чи провал операції (Ю. Смолич); Два дні тривав бій, несподіванка вирішила справу (Ю. Яновський); // Виконувати, здійснювати побудову, розміщення, добір і т. ін. чого-небудь певним чином. Типи цих будинків і планувальний ансамбль треба вирішувати так, щоб сільські центри набули нових рис .. сучасного міста (О. Довженко). ◇ (1) Вирі́шувати (ріша́ти) / ви́рішити (ріши́ти) до́лю чию – визначати подальше життя кого-небудь. [Віра:] Що, коли ці папери – єдиний доказ його виновності [вини]... і я мушу сама рішати його долю... Жах... (І. Кочерга); Щасливий є той, хто на полі в бою Вирішує сміливо долю свою (Л. Костенко); Його [запорозького гінця] долю повинен вирішити головнокомандувач князь Ромодановський (В. Малик).