він[ві́н]

йог о ( з прийм. від нь о го, у нь о го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн. , ч. 1》 Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. || У сполуч. із сам вирізняє певний предмет мовлення з ряду йому подібних. || У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру. 2》 тільки род. в. Уживається в значенні присвійного займенника. 3》 Виступає в значенні частки з відтінком неозначеності в словосполуках типу нехай (хай) йому біс, хто (біс і т . ін .) його знає, чорт його бери.

ВІН, його́ (з прийм. від ньо́го, у ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., ч. 1. Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. І наверзлось мені, що оце і є він, шлях мій (Марко Вовчок); Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш, Сріблом-злотом сяє, А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! (С. Руданський); [Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді... (І. Карпенко-Карий); Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу (А. Головко); Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім (Д. Павличко); // У сполуч. із займ. сам виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних. Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні] (М. Коцюбинський); // У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру. [Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він... (Леся Українка); Тільки кронясті дуби стояли над водою, як храми. І ось він прийшов, великий будівник, і своїм духом, своїм витвором оживив цей пустельний простір (О. Гончар); Он мати стоїть з братом і сестричкою на руках. А це ось він, сам Миколка, веде Первінку степом з базару в село додому (М. Вінграновський). 2. тільки род. в. Уживається в значенні присвійного займенника. Пізнати дурного по сміху його (Номис); Ловила й Катря на собі його погляд не раз – настирливий (А. Головко); Гірей нахмурений сидів; Янтар в устах його димився; Блискучий гурт вельмож-рабів На хана з острахом дивився (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна). 3. Виступає як компонент у значенні частки в складі фразеологізмів типу біс (чорт) його́ зна́є, хто його́ зна́є, хай (неха́й) йому́ біс. А де ж наймит наш? – здивувалася Сара. – Де він? А біс його знає, – протягла єврейка, – одпросився в хазяїна, нібито на ярмарок у Вільшану, а хто його знає, куди пішов, може, й до гайдамаків (М. Старицький); Макс нетерпляче боляче морщиться. – Ну, що ж ви хочете цим сказати, що, чорт його забирай? (В. Винниченко); Хай йому біс, які Перун почав викидати фокуси, страх і жах (із журн.). Бо́же (Го́споди[N])[/N] [тебе́ (мене́, його́ і т. ін.)] спаси́ див. спаса́ти²; Нічо́го йому́ не вді́єш <�Що [ж ти] йому́ (з ним) вді́єш> див. уді́яти; Пра́вда на моє́му (твоє́му, його́ і т. ін.) бо́ці <�Моя́ (твоя́, його́ і т. ін.) пра́вда> див. пра́вда; Свої́м (його́, її́ і т. ін.) ро́бом роби́ти див. роби́ти; У всій [свої́й (його́)] повноті́ <�З найбі́льшою [усіє́ю (своє́ю, його́)] повното́ю> див. повнота́; Утра́пити зроби́ти по його́ (її́, їх) див. утрапля́ти; Що [ж ти] [йому́ (їй, вам і т. ін.)] зро́биш див. зроби́ти; Що мені́ (тобі́, йому́ і т. ін.) див. що¹.○ Ми́мо (поми́мо) моє́ї (своє́ї, його́ і т. ін.) во́лі див. во́ля. ◇ Алла́х з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. Алла́х; Алла́х його́ (тебе́, їх і т. ін.) зна́є див. Алла́х; [А] щоб ти (ви, тебе́, його́, тобі́, йому́ і т. ін.) див. ти; Бий (бери́, тряси́) / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) тря́сця див. би́ти; Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на (грім, хрест, моро́ка і т. ін.), див. би́ти; Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) си́ла Бо́жа див. би́ти; Біс (кат, чорт) би його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв див. біс¹; Біс (чорт, ді́дько, кат) із ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. біс¹; Бог (рідко Біг, Госпо́дь) [його́ (їх, тебе́ і т. ін.)] [святи́й] зна́є (зна, ві́дає, ві́да) див. Бог; Бог тобі́ (йому́, їй і т. ін.) суддя́ див. Бог; Бог (Христо́с) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. Бог; Бода́й на те́бе (на ньо́го, на не́ї і т. ін.) тря́сця й боля́чка див. тря́сця; Бода́й (щоб) його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на <�Взяла́ б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на> див. годи́на¹; Бода́й (щоб, неха́й би і т. ін.) ти (він, вона́ і т. ін.) скази́вся (скис, зслиз і т. ін.) <�Скази́сь (ски́сни, зсли́зни) ти> <�Сказі́ться (ски́сніть, зсли́зніть) ви> див. скази́тися; Бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск див. ска́пувати; Будь він (ти, вона́ і т. ін.) [три́чі] про́клятий (про́клят, про́клята) <�Бу́дьте [ви] [три́чі] про́кляті> див. бу́ти; Будь [ти (він, вона́ і т. ін.)] нела́дний (рідко нела́ден) <�Бу́дьте [ви] нела́дні> див. бу́ти; Ви́йти / вихо́дити на моє́ (твоє́, його́ і т. ін.) див. вихо́дити; Враг його́ (її́, ї́хній і т. ін.) ма́тері див. враг; Враг його́ (тебе́, їх і т. ін.) бери́ див. враг; Враг (нечи́стий, чорт) його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́тір (ду́шу)] зна́є (зна) <�Нечи́ста його́ (її́, їх і т. ін.) ма́ти зна́є (зна)> див. враг; Госпо́дь (святи́й, хто і т. ін.) [його́] розбере́ див. Госпо́дь; Грець (холе́ра, хрін) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.), див. грець²; Грім би тебе́ (його́, її́ і т. ін.) вда́рив (поби́в, приби́в, лу́снув ясе́нний) див. грім; Де вже тобі́ (йому́, їй і т. ін.) див. де²; Де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (рідше не пропада́є) див. наш; Ді́дько б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в) <�Неха́й його́ (тебе́, її́ і т.…